м. Краків. Ратуша Казимежа.

У 1335 році на підставі привілею короля Казимира ІІІ Великого населений пункт на правому березі Висли отримав статут міста. На честь короля це місто стало називатися Казимежем. Перша ратуша Казимежа була дерев’яною. У 1414 році почали будувати кам’яну будівлю, фрагменти якої збереглися у підвалі і на першому поверсі. У 1528 році ратуша була перебудована у бароковому стилі. У 1557 році прибудований північний вхід і вежа з конічним дахом. У 1619-1620 роках проведено чергову перебудову. У 1623 році ратуша постраждала від пожежі, після чого був добудований ще один поверх і з’явились архітектурні елементи, в тому числі аттик.

На межі XVIII і XIX століть Казимеж увійшов до складу Кракова і втратив статус міста. Будинок ратуші перебував у занедбаному стані. У 1829 році будинок перебудували і розмістили в ньому промислово-ремісничу школу.  З другої половини ХІХ століття будівлю передано у розпорядження єврейської громади міста і там була відкрита початкова школа. У 875-1876 роках проведено ще одну перебудову за проектом архітектора Стефана Жолдані. Будинок отримав південний вхід у псевдобароковому стилі.

З 1947 року в будинку розміщений краківський Етнографічний музей. У 1962-1966 роках проведено реставраційні роботи, в результаті яких будинку надано вигляд, максимально наближений до первинного. У верхній частині ратуші на її східній стороні з’явились фризи зі сграффітороботи художника Вацлава Таранчевського.

16 жовтня 1965 року будинок внесено до реєстру пам’ятників культури Малопольського воєводства (№ А-99).

У 1996 році на східній стороні будівлі встановлено меморіальну дошку – рельєф «Прибуття євреїв до Польщі у середньовіччі» авторства Хенріка Гохмана в пам'ять про короля Казимира Великого, який дозволив євреям селитись у Польщі. Подібна дошка була встановлена у 1906 році на північній стороні будівлі і знищена у 1939 році німецькими окупантами.

Джерело