Пам'ятник Воровському В., м. Рубіжне

На майдані перед школою № 1 (вул. Смирнова, 27) в 1930-х. рр. було споруджено пам’ятник на згадку про радянського революційного діяча Вацлава Воровьского, якого у 1923 р. вбили в Швейцарії.

Пам’ятник зараз не дуже вписується в довкілля, особливо беручи до уваги його стан. Але на початку свого існування він стояв на майдані між сучасною на той момент школою та великим театром імені В. Воровського з двома залами (будівля до тепер не зберіглась).

 Фото.

На пам’ятнику була дошка, яка розповідала перехожим кому саме і за які досягнення споруждено обеліск.

Воровський Вацлав (27.10.1871, Москва - 10.05.1923, Лозанна) - російський революціонер польського походження, літературний критик, один з перших радянських дипломатів.
Народився в Москві, належав до зросійщених поляків. Освіту здобув у середній школі при лютеранській церкві. В школі писав антиурядові вірші, виступав на нелегальних зборах учнів. 1890 року вступив до університету на фізико-математичний факультет, через рік перейшов до Московського технічного училища. Організував польський підпільних гурток. В 1894 році вступив до РСДРП, 1897 року був заарештований та висланий до В'ятської губернії. Після заслання жив у Женеві, де приєднався до більшовиків. В 1903 році таємно прибув до Одеси для підпільної роботи. 1905 року прибув до Петербургу, 1906 року взяв участь в роботі IV з'їзду РСДРП в Стокгольмі. Після наступного заслання жив у Москві, в 1915-16 роках працював в Петербурзі на заводі «Сіменс-Шуккерт».
13 квітня 1917 року увійшов до складу Закордонного бюро ЦК РСДРП в Стокгольмі. Після приходу більшовиків до влади — повпред в Скандинавії. В 1919 році повернувся до Росії, де став одним з ініціаторів боротьби проти православної церкви, займав посаду завідувача Державним видавництвом. З 1921 року — полпред в Італії, в 1922 році брав участь в Генуезькій конференції. В 1923 році призначений до складу радянської делегації на Лозаннській конференції. 10 травня 1923 року був убитий у ресторані готелю «Сесіль» в Лозанні колишнім білогвардійцем Морісом Конраді, який втратив рідних під час революції. Застреливши Воровського і поранивши двох його помічників, Конраді віддав револьвер метрдотелю зі словами: «Я зробив добре діло — російські більшовики погубили всю Європу… Це піде на користь всьому світу». Конраді і його спільник Аркадій Полунін були виправдані присяжними після того, як більш ніж 70 свідків розказали судові про більшовицькі злочини: суд визнав убивство Воровського справедливим актом. Дипломатичні відносини між СРСР і Швейцарією були розірвані.
Джерело.