Пам’ятник Веберу у Дрездені

Карл Марія фон Вебер — (нім. Carl Maria von Weber) народився у листопаді 1786 р. в Ойтіні   —  німецький композитор,  диригент і піаніст. Основоположник німецької романтичної опери.
З дитинства Вебер ріс в атмосфері театру, тому що його батько був антерпренером у трупі. Через часті переїзди не мав постійної освіти, але наприкінці 1790-х років він починає займатись під керівництвом Міхаеля Гайдна (молодший брат Йозефа Гайдна) і пише перші твори, зокрема опери «Лісова дівчина», зінгшпіль «Петер Шмоль і його сусіди».
В 14 років він виступає як піаніст, а в 17 років як диригент. В 1803 році займається з абатом Фоглером, що прищепив Веберу інтерес до народної музики.
На 1804–1817 роки припадає становлення оперної творчості композитора. Вебер працює при різних дворах і театрах (капельмейстер в оперному театрі Бреславля, кілька років прослужив особистим секретарем герцога Вюртембергського в  Штутгарті, керував оперним театром у  Празі  (1813—1816 р.). У Дармштадті  він зустрічався з іншими композиторами, було засновано «Гармонійне товариство», у числі композиторів якого був Мейєрбер. Вебера цікавить німецька література й німецька музика (пісня). Почав писати критичні статті. З'являються опери «Рюбецаль», «Сільвана», «Абу Гассан».
1817—1826 роки — це зрілий, «дрезденський» період. У цей час Вебер працює диригентом і керівником оперного театру. Іде боротьба за національну німецьку оперу, проти панівного становища італійської. У цей період Вебер створює свої найкращі твори: сонати, «Запрошення до танцю», піднімає побутовий жанр на художню висоту, «Концертштюк» для фортепіано з оркестром — програмна музика, віртуозний концертний твір. Значне місце займають у творчості Вебера вальси, які можна вважати випередженням шопенівських доробків у цьому жанрі.
У 1821 р. К. М. Вебер написав свою найвідомішу оперу «Чарівний стрілець». З величезним успіхом вона була поставлена в Берліні. «Чарівний стрілець» вважається першою національною романтичною німецькою опери. Жанр опери — романтичний зінґшпіль.
1823 р. — опера «Евріанта». Написана для Віденської опери. Новий тип опери — велика романтична лицарська опера без розмовних діалогів. В основі сюжету — середньовічна легенда (13 століття). Ця опера великого визнання не одержала. Вона випереджує оперу Вагнера («Лоенгрін»).
1826 р. — опера «Оберон», поставлена в Лондоні. Це казкова опера, за жанром — зінгшпіль. Тут сполучається фантастика з реальністю.
Незабаром після прем'єри опери «Оберон» в Лондоні помер у будинку диригента Джорджа Смарта.
Вебер вважається першим німецьким композитором, який глибоко розумів склад національної музики і підняв національний німецький фольклор до високої художньої досконалості. Він протягом всієї своєї діяльності залишився вірний національному напрямку, і в його операх лежить той фундамент, на якому Вагнер побудував «Тангейзера» й «Лоенгріна».
З українською тематикою пов'язані Варіації на пісню «Гарна Мінка» (нім. Schöne Minka) написані Вебером для Великої княжни Марії Павлівни, герцогині Саксен-Ваймар-Айзенахської. Насправді «Гарна Мінка» є німецьким переспівом відомої народної пісні «Їхав козак за Дунай».
З творчістю Вебера був обізнаний Тарас Шевченко, зокрема з оперою «Вільний стрілець» (нім. Der Freischütz) і музикою до драми П.-О. Вольфа «Преціоза». Ці твори він згадував у повістях «Музыкант» і «Несчастный» та в «Щоденнику».

Джерело тексту та портрета Вебера