Памятник Готфріду Земперу у Дрездені

Готфрід Земпер (нім. Gottfried Semper,  — видатний представник німецької архітектури періоду еклектики. Архітектор-практик і теоретик мистецтва, викладач.
Готфрід Земпер народився в родині заможного фабриканта в Гамбурз у 1803 р. Після окупації Гамбурга французами в 1806 році родина переїхала в Альтону. Готфрід був п'ятим з восьми дітей в родині. Шкільні роки Земпер провів спочатку в парафіяльній школі в Бармштедті, а з 1819 року — в гамбурзькій гуманітарній гімназії Йоганнеум. Після закінчення гімназії в 1823 році почав вивчення математики та історії в Геттінгені.
У грудні 1826 після тривалої подорожі Німеччиною Земпер приїхав до Парижа для роботи з Францем Християном Гау, архітектором паризьких лікарень. Тут він напружено працював над кількома навчальними проектами.
Між 1830 і 1833 роками Земпер подорожував Італією та Грецією, знайомлячись з античною архітектурою. З цією метою в 1832 році він взяв участь в археологічних розкопках Афінського акрополя. Найбільше його цікавило питання, чи були покриті художнім розписом архітектурні споруди греків і римлян — так звана, суперечка про поліхромію. 1834 року опублікована праця «Спостереження про художній розпис в архітектурі та скульптурі античності», яку Земпер супроводив дослідженнями фарб колони Траяна в Римі. Вона миттєво зробив його знаменитим у всій Європі.
17 травня 1834 року отримав запрошення зайняти посаду професора архітектури в королівській Академії образотворчих мистецтв Дрездена і 30 вересня вступив на цю посаду. У 1837 році він надав перші проекти з розширення Цвінґера та будівництва королівського театру. За цим проектам побудований перший Королівський театр, який відкрився в 1841 році (згорів у 1869 році). Плани з реконструкції Цвінґера кілька разів переглядалися, але жоден з них не був реалізований. Замість цього в 1846 році вирішено завершити Цвінґер на північно-східній стороні будівлею картинної галереї. Земпер їде в Італію для знайомства з будівництвом галерей. Запропонований ним проект був затверджений. Вже влітку 1847 розпочато втілення проекту в життя. Побудовані картинна галерея та королівський оперний театр («опера Земпера») разом з Цвінгером, придворною церквою і замком-резиденцією склали архітектурний ансамбль, який зберігся донині.
Паралельно з цими великими замовленнями з'явилися й інші споруди, нерозривно пов'язані з іменем Земпера, наприклад, лікарня Матернігоспітал, зруйнована за часів Третього Рейху синагога, міський палац Оппенгейм і побудована для банкіра Мерета Вільгельма Оппенгейма вілла Роза. Ця вілла послужила прототипом німецької архітектури вілл.
Переконані республіканці Готфрід Земпер і його друг Ріхард Вагнер були в перших лавах Дрезденського травневого повстання в 1849 році. Велика кількість демократично мислячих людей бажала за допомогою повстання отримати громадянські права. Земпер був членом дрезденського муніципалітету і дав дозвіл побудувати барикади. Тим не менш, він не приєднався до Тимчасового уряду, оскільки був пов'язаний клятвою вірності королю. 9 травня повстання придушили. Земпер втік спочатку в Пірну, 16 травня приїхав до Вюрцбурга. У цей же день новий уряд видав декрет про розшук «демократів першого класу» і «головних зачинщиків». Його сім'я залишилася в Дрездені. Земпер залишив Дрезден назавжди. У 1863 році саксонський уряд видав указ про його розшук. Коли побудований ним перший королівський театр став жертвою пожежі і саксонський король Йоганн доручив йому за наполяганням громадян будівництво нового, Земпер навіть вислав йому плани. Проте будівництвом керував його син Манфред.
Земпер приїжджає до Парижа. Там він розробляє проект синагоги, будівництво якої не було розпочато. Він вирішив емігрувати до Америки, але змінив своє рішення, вже перебуваючи на кораблі, оскільки йому запропонували роботу в Англії. Хоча він і отримав декілька замовлень там, жодне з них не було серйозним. Земпер був змушений займатися своїми теоретичними роботами. Так з'явилися його праці «Про чотири елементи архітектури» (1851) та «Про науку, промисловість та мистецтво» (1852). В цей період були закладені основи найважливішого його твору «Стиль у технічних і тектонічних художествах, або Практична естетика». Він був виданий двома томами у 1860 і 1863 роках. Надалі, під впливом Ріхарда Вагнера, Земпер переїхав до Цюриха.
Після утворення нової, сучасної держави в 1848 році Швейцарська Конфедерація планувала створення швейцарського Політехнічного інституту в Цюриху. Запропоновані конкурсні проекти, які повинен був оцінювати Земпер як експерт, були оголошені ним незадовільними, і, врешті-решт, він сам намалював нову будівлю інституту. Добре проглядається з усіх сторін, що розташований на широкій терасі над старою частиною міста, де ще недавно височіли стіни укріплювальні споруди, новий освітній заклад Конфедерації символізував собою початок нової епохи. Зведена в 1854–1864 роках головна будівля, незважаючи на численні реконструкції і сьогодні нагадує про Земпера.
З 1855 Земпер займає посаду професора архітектури в новому Політехнічному інституті. Він багато сприяв процвітанню цього закладу, в якому його лекції залучали натовп слухачів з усіх кінців Європи. Платня дозволила Земперу перевезти сім'ю із Саксонії до Цюриха. Ще однією архітектурною спорудою у Швейцарії авторства Земпера стала ратуша в Вінтертурі.
В 1860-х роках у Відні обговорювалося, так зване, «музейне питання». Експонати імператорських художніх колекцій були розміщені в різних будівлях Відня. Земпер отримав від імператора Франца Йосифа I замовлення на проект нових будівель на вулиці Рінгштрассе. У 1869 році Земпер проектує величезний Імператорський форум, що залишився, однак, не втіленим в життя. Перед віденським імператорським палацом Гофбург з'явилися будівлі придворних музеїв історії мистецтв і природознавства та королівського театру. Через ці замовлення в 1871 році Земпер переїжджає до Відня.. У 1876 році Земпер завершив свою участь у цьому проекті. Наступного року у Земпера почалися проблеми зі здоров'ям. Двома роками пізніше він помер в Італії під час подорожі.
Після смерті Готфріда Земпера його син, Манфред Земпер, видав збірку батькових «Будівель, начерків та ескізів», а другий син Ганс Земпер опублікував життєпис свого батька

Джерело тексту та портрету Готфріда Земпера