Будинок Інвалідів у Парижі

Будинок Інвалідів (фр. Les Invalides) — комплекс будівель та споруд у VII окрузі Парижа, що включає в себе музеї, монументи, є пам'яткою військової історії Франції. Тут розміщуються Музей армії, Музей планів та рельєфів, Музей сучасної історії, а також місця поховання визначних військовиків Франції, включаючи Наполеона. Найважливіші будівлі — Будинок Інвалідів, Собор на церква Святого Людовика.
Притулок для солдатів-ветеранів як окремий заклад виник у період правління Людовика XIV.  1670 року за його наказом був створений притулок та шпиталь для постарілих і хворих солдатів. У 1671 він вирішив збудувати Будинок Інвалідів — притулок для ветеранів своїх війн. Керував роботами архітектор Лібераль Брюан.
У 1674 в будинку з'явились перші пансіонери. 1676 року будівництво було повністю завершене, фасад споруди мав довжину 196 метрів, а в комплексі налічувалося 15 внутрішніх двориків, найбільший з яких був курдонером («двором слави») для військових парадів.
У 1677 розпочато будівництво церкви Сен-Луї-дез-Інвалід, що надалі розділилася на Солдатську церкву та Купольну церкву. Будівництво було завершено в 1706 архітектором Жюлем Ардуен-Мансаром.
У кінці 17 століття Будинок Інвалідів був як справжнє місто в мініатюрі, життя у якому проходило згідно з церковними правилами та військовим статутом. Тут мешкало 4000 ветеранів.
Мешканці Будинку Інвалідів були об'єднані в роти під керівництвом офіцерів і працювали у швацькій та гобеленній майстернях, а також в майстерні з розмальовування гравюр.
У будинках нині знаходиться Національний готель інвалідів (фр. Hôtel national des Invalides) — державна установа для інвалідів війни. Установа складається з будинку пристарілих, медичного, хірургічного центру та консультативного медичного центру.
Фасад Солдатської церкви, або церкви Святого Людовика, що виходить на Почесний двір, являє собою приклад архітектури класицизму. Будівництво Купольної церкви почалось в 1677, її було збудовано під керівництвом архітектора Жюля Ардуен-Мансара. Ажурний ліхтар, що увінчує Купол, здіймається на висоту 107 метрів.
У 1989 купол та його декоративні прикраси було заново вкрито позолотою, для чого знадобилось дванадцять кілограмів золота. Величезну фреску під куполом (художник Шарль де ла Фось) також було нещодавно реставровано.
У 1840 було прийнято рішення про перенесення праху імператора Наполеона з острова Святої Єлени в Париж. Замовлену у скульптора Луї Вісконті скульптуру було вирішено встановити в Купольній церкві. Зведення гробниці було завершено в 1861 до дати поховання останків імператора. Прах Наполеона знаходиться в шести покладених одна в іншу трунах (перша — з жерсті, друга — з червоного дерева, третя та четверта — із свинцю, п'ята — з дуба та шоста — з ебенового дерева). Труни вміщено у великий саркофаг з червоного фінського порфіру. Військові досягнення Наполеона символізують «Перемоги», що оточують крипту: Аустерліц, Єна, Маренго. Сюжетами десяти барельєфів скульптора Сімара, що прикрашають стіни крипти, стали досягнення Наполеона на громадянському поприщі (примирення нації, адміністративна централізація, державна рада, громадянський кодекс, конкордат, імператорський університет, рахункова палата, кодекс торгівлі та промисловості, великі будівництва, почесний легіон).
Купольна церква є військовим некрополем, де навколо гробниці імператора Наполеона поховано таких відомих маршалів, як Тюренн, Вобан, Фердинанд Фош, Ліоте, братів Жерома та Жозефа Бонапартів, генералів Бертрана та Дюрока, автора Марсельєзи - Клода Жозефа Руже де Ліля.

Джерело