Пам'ятник Осипенко П.Д., с. Осипенко

Зображення користувача butilkavodi.
  • Теги:
    • Памятник (Бюст),
    • Пам'ятники

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКрим Автономна РеспублікаОсипенко
Опис

Пам'ятник Осипенко П.Д. стоїть перед будівлею контори колишнього радгоспу-заводу ім. П. Осипенко (вул. Сухія, 2).

Поліна Денисівна Осипенко (у дівоцтві Дудник, за першим чоловіком Гов'яз) - (25 вересня (8 жовтня) 1907 за офіційними даними, в дійсності – 7 жовтня 1905 року, с. Новоспасівка (нині село Осипенко) Бердянського району — 11 травня 1939) - радянська льотчиця, одна з перших жінок, удостоєна звання Героя Радянського Союзу (1938). Українка за національністю.
Народилася у козацькій слободі Новоспасівка. Ім'я при хрещенні було Пелагея. Була 9-ю дитиною в сім'ї Дениса Дудника. Батько працював ремісником і сім'я не бідувала. Поліна навіть одержала освіту у двокласній церковнопарафіяльній школі.
Згодом закінчила курси птахівників. Працювала завідувачем колгоспної птахоферми.
1926 р. 20-літня птахівниця Поліна вийшла заміж за односельця Степана Гов'яза, військового льотчика. 4 роки родина жила нарізно. У квітні 1931 року Поліна поїхала до чоловіка в м. Кача. Степан домігся, щоб дружину влаштували прибиральницею в їдальні, потім офіціанткою, зрештою заступником завідувача. Чоловік зумів підготувати дружину до вступу в Качинську школу військових пілотів.
1933 р. - Поліна Гов'яз закінчила школу військових пілотів і одержала призначення до Харківського гарнізону командиром ланки, її розлучили з чоловіком. Його відправили до Ростовської області, оскільки влада вирішила, що його біографія не пасує до майбутньої героїні. Він не поривав зв'язків з дружиною, тому його ізолювали до концтабору.
Служила в Житомирі, Києві. Їй порекомендували вийти знову заміж. 1934 року стала дружиною однополчанина — військового льотчика Олександра Осипенка, який пізніше став Героєм Радянського Союзу за війну в Іспанії, генерал-лейтенантом авіації. Навесні 1935 року Поліна Денисівна одержала призначення до Московського військового округу, потім посаду інспектора ВПС при Генштабі.
Готуючись до Всесоюзної наради дружин керівного складу РККА у Кремлі, її біографію старанно почистили: зробили на два роки молодшою, осучаснили ім'я, у графі соціальне походження з'явився запис — наймичка, відомості про перший шлюб зникли. На нараді її представили керівництву країни. З високої трибуни Поліна Осипенко заявила: «Обіцяю літати вище за всіх дівчат світу!». За активну громадську діяльність Осипенко нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.
Коли Поліна Осипенко вирішила йти на рекорди, їй сприяли в усьому. 22 травня 1937 року встановила світовий рекорд, піднявшись на гідроплані на висоту 9100 метрів. Через два дні вона встановила ще два світові рекорди при перельоті з вантажем: на гідролітаку подолала висоту 7009 метрів з вантажем у 1000 кг.
2 липня 1938 року екіпаж, у якому були другим пілотом Віра Ломако, а штурманом Марина Раскова, встановив світовий жіночий рекорд польоту по прямій (Севастополь-Київ-Новгород-Архангельськ). Капітан Осипенко удостоїлася нагороди орденом Леніна, а Твардовський написав «стішок»: «Над великой русской равниной, над простором нив, лесов и вод Лётчица по имени Полина Совершила славный перелёт». Того ж року вийшла книга Поліни Осипенко про цю подію «От Чёрного к Белому морю».
24-25 вересня 1938 року на літаку АНТ-37 «Родіна» (командир — В.C. Гризодубоваштурман — М.М. Раскова) зробила безпосадковий переліт Москва — Далекий Схід (Кербі, район Комсомольска-на-Амурі) протяжністю 6450 км (по прямій — 5910 км) за 26 годин 29 хвилин без посадок. Було встановлено жіночий світовий авіаційний рекорд дальності польоту. Екіпаж сів у тайзі і тільки 3 жовтня їх знайшли з повітря. Усі троє одержали звання Героя Радянського Союзу (першими серед жінок). Після цього перельоту — інспектор з техніки пілотажу, наставник пілотів-винищувачів. Обиралася делегатом XVIII з'їзду ВКП(б).
1 травня 1939 року брала участь у військовому повітряному параді над Красною площею Москви в групі швидкісних винищувачів.
11 травня 1939 року майор Осипенко загинула в авіаційній катастрофі під час навчально-тренувальних зборів разом з начальником головної льотної інспекції ВПС РСЧА А.К. Сєровим. Правдивої причини загибелі не відомо й сьогодні.
Прах Сєрова і Осипенко поміщений в урнах у Кремлівській стіні на Красній площі в Москві.
Джерело.

0
Ваш голос: Ні

Повернутися до початку