м. Київ. Будинок № 3/4 по вул. Малій Житомирській.

Споруджено за проектом цивільного інж. Г. Познякова, який по закінченні будівництва придбав цю садибу у дворянина А. Раковича. Споруди опоряджено в дусі історизму з використанням елементів цегляного стилю й класицизму.

П'ятиповерховий (первісно чотириповерховий) з цокольним поверхом, цегляний, у плані близький до П-подібної форми. Перекриття дерев'яні, покрівля бляшана по дерев'яних кроквах. Конструктивна схема – поздовжні несучі стіни, посилені в місцях сходових кліток поперечними. Трисекційний, з двома багатокімнатними квартирами на поверсі (восьми-, семи-, шести- і чотирикімнатні квартири зі службовими приміщеннями). Після капітального ремонту має по чотири ізольовані дво- і трикімнатні квартири на поверсі. В будинку влаштовано троє парадних й троє чорних сходів. На першому та цокольному поверхах було запроектовано дев'ять великих і три маленькі магазини, чайну.

Третій–четвертий поверхи розчленовано пілястрами з цегляними й ліпленими деталями замість капітелей, низ пілястрів підтримано двома зубчиками-кронштейнами. Четвертий поверх увінчано цегляним карнизом, низ якого оздоблено мереживом зубчастих деталей. Ризаліти розміщено асиметрично. Частий ритм пілястрів, стрункі пропорції віконних прорізів, велике рустування другого поверху з боку вул. Софійської, балкони з ажурними металевими ґратами надають споруді рис житлового будинку. Вхід з боку вул. Малої Житомирської оформлений двома рустованими пілястрами, портал сходової клітки на рівні третього–четвертого поверхів має великий арковий віконний проріз із замковим каменем і ліпленим декором. П'ятий поверх, зведений на поч. 20 ст. і композиційно подібний до основного об'єму, має простіше оздоблення – лаконічно вирішений карниз, пілястри, продовжені у вигляді вертикальних фільонок, що виступають. В інтер'єрі збереглися ажурні огородження сходів, в окремих кімнатах – ліплені розетки.

Джерело