Пам’ятник залізничним рейці та колесу в Запоріжжі

Під час побудови Дніпрогесу поряд з ним були створені промислові зони де вироблявся бетон, опалубка, металеві конструкції, знаходились склади, гаражі та інше. Пройшло багато років – деякі площадки зникли, інші перетворилися на заводи. Одна з найбільших бувших промислових зон Дніпрогесу знаходиться на правому березі міста під загальною адресом – вул. Каховська, 32. Зараз там знаходяться декілька старих підприємств, автогаражі,  склади, будуються нові заводи. Біля заводу «Запоріжелектропривід» знаходиться пам’ятник залізничним рейці та колесу. Напевно їм пощастило не попасти в брухт, а в цій зоні ще можливо знайти технічні сторічні раритети від лопати до екскаватора.
На гранітному постаменті знаходиться залізнична рейка вироблена у березні 1878 року на нижнє тагільських заводах Демідова та колесо виробництва Уралвагонзаводу вересня 1938 року.

Завод Миколи Акінфієвича Демидова почав свою дію в листопаді 1760 року. Через 90 років тут почався випуск сталевих рейок Чавунні ж рейки не витримали випробувань часом: вони не дозволяли збільшувати вагу поїздів. Це стало можливо завдяки новому в металургії: в Нижній і Верхній Салді тоді було чотири пудлінгових печі. Перший великий бесемерівський цех на Нижньо-Салдінському заводі був побудований за активного сприяння французького заводу "Гіерр-Нуар", звідки були поставлені всі необхідні креслення і значна частина машин і пристроїв. До цього часу власниками цих заводів були Павло і Анатолій Миколайович Демидови.

Джерело

 Проектували Уралвагонзавод під керівництвом А.В. Іванькова, який вивчав вагонне виробництво в Америці. За основу був узятий принцип конвеєра.  Перші робочі прибули в 1931 році. Через побутові невлаштованості, холоди, хвороби в перші роки будівництва люди бігли з заводу.  Були дві більш-менш постійні групи. Це - близько 5000 комуністів і комсомольців, які прибули в різний час за путівками своїх організацій, члени інтернаціональної комуни «Цемент», яка складалася з фінів, німців, чехів, поляків, американців. Вони керували бригадами, навчали будівельників прогресивним методам праці. Також спеціально була розміщена в селищі Червоний Бор виправно-трудова колонія - чисельність «контингенту» ВТК досягла 4000 чоловік.
Перший вагон випущений 11 жовтня 1936 року.
У серпні 1941 року на базі Уралвагонзавода та  евакуйованого Харківського машинобудівного заводу № 183 (він же до 1939 року - Харківський паровозобудівний завод, директор заводу - Максарев Юрій Євгенович) та інших підприємств був створений Уральський танковий завод № 183 ім. Комінтерну.
До кінця війни «Уралвагонзавод» випустив 25 266 легендарних Т-34. Кожен другий танк Т-34, який взяв участь в бойових діях, зійшов з конвеєра цього заводу. Крім того, завод виробляв броню для літаків Іл-2, авіабомби (типів ФАБ, ЗАБ, ХАБ). У повоєнний час завод заводом були створені і випускалися танки Т-54 , Т-55 , Т-62 , Т-72 і їх модифікації.

Джерело