Пам'ятна дошка Тимошенку С., м. Харків

Зображення користувача butilkavodi.
  • Теги:
    • Мемориальная доска,
    • Пам'ятники

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаХарківська областьХарків (місто)
Опис

В кінці березня 2018 р. на фасаді будинку № 44 по вул. Мироносицька було відкрито пам'ятну дошку Тимошенку С.П.


На дошці з штучного каменя зображення будинка під трекутним дахом - знак-символ будівель, зведених за проектами Тимошенка.
Ініціатором створення та встановлення меморіальной дошки є активіст і волотнер Іван Чалий.
102 роки тому Тимошенко С.П. пройшов в складі колоны демонстрантів в подтримку УНР по головній вулиці - Сумській  до Миколаївської площі (нині майдан Конституції) і першим встановив над харківською мерією, яку очолював відомий український науковець Дмитро Багалій, український національный прапор.
Автор дошки - відомий харківський скульптор, заслуженний діяч мистецтв України Олександр Рідний.

Сергій Прокопович Тимошенко (5 лютого 1881, Базилівці - 6 липня 1950, Пало-Альто) - український архітектор і суспільно-політичний діяч. 1919—1920 — міністр шляхів в урядах УНР І. Мазепи, В. Прокоповича та А. Лівицького; учасник Другого зимового походу.
Народився в с. Базилівці на Чернігівщині. Після закінчення реальної гімназії в місті Ромни Полтавської губернії Сергій Тимошенко навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі. Як студент Інституту цивільних інженерів у Петербурзі був діячем Української Студентської Громади і членом Північного комітету РУД (згодом УСДРП). Під час демонстрацій двічі (у 1902 і важче в 1905 році) отримав поранення й через погіршення стану здоров'я був звільнений із постійної військової служби.
По закінченні інституту працював за фахом у КовеліКиєві (будинки Юркевича та Лаврентієва в українському стилі), Харкові (також будинки в українському стилі Попова, Бойка, проекти міст-садів), Лубнах (каплиця-усипальниця Шеметів, Михайла Казиміровича його дружини і дочки).
З початком революції 1917 р. — губернський комісар Харківщини і член Центральної Ради. Уповноважений українського уряду на переговорах з урядом Війська Донського для координування спільних антибільшовицьких військових операцій.
У подальші роки:
 - 
1922-23 - у Львові (церкви у передмістях Львова Клепарові та Левандівці, монастир Студитів у селі Зарваниці та ін.);
 - 1924-29 - професор Української Господарчої Академії в Подєбрадах і Української студії пластичного мистецтва в Празі; 1928 — Храм Успення Пресвятої Богородиці (м. Борислав). У 1927-28 обіймав посаду ректора Подебрадської академії, наступного року очолював кафедру водно-санітарної техніки.
 - 1930-39 - у Луцьку - головний архітектор для сільськогосподарського будівництва на Волині (серед іншого — проекти зразкових хуторів), діяч Волинського Українського об'єднання (з 1935 його голова і посол до польського сойму, 1938 — 39 — до Сенату) і Української Православної Церкви (між іншим — перший голова Товариства ім. Петра Могили).
Був активним поборником ідеї українізації Православної церкви в Польщі. У 1931 він став головою Ради Луцького Чесно-хресного братства, очолив Товариство прихильників православної освіти й охорони традицій православної віри імені митрополита Петра Могили. Установчі збори товариства імені П. Могили відбулися в приміщенні Українського клубу «Рідна Хата» в Луцьку 19 листопада 1931 року. Тут працювали протоієрей отець Павло ПащевськийІван ВласовськийМихайло Тележинський. Осередки товариства утворені в Рівному, у Кременці, Новогрудську, Сарнах, Острозі, Здолбунові, Володимирі, Дубно, з лютого 1935 працювала Богословська секція, діячі якої готували та видавали релігійну літературу українською мовою. Товариство імені митрополита П. Могили видало чотири числа журналу «За соборність», після його заборони польською владою в 1935 — часопис «Церква і Нарід» (1935—1939). Брав участь у роботі Волинського Українського об'єднання, був одним із його керівників. Разом з ним там працювали Петро Певний, Євген Богуславський, Мартин Волков, Олександр Ковалевський, Степан Скрипник.
У січні 1935 р. Сергій Тимошенко — делегат Волинського єпархіального зібрання духовенства і мирян як представник від Товариства імені митрополита Петра Могили. Від 1937 року входив до комісії зі створення Регіонального плану забудови Волині.
1935 року обраний до польського Сейму, 1938 став сенатором Речі Посполитої.
17 жовтня 1933 року в Луцьку представники українських організацій Волині утворили Волинський громадський комітет допомоги голодуючим у Радянській Україні (ВГКДГУ). Очолив комітет сенатор Микола Маслов, заступниками стали інженер Сергій Тимошенко та професор Іван Власовський
 - 1940-41 - у Любліні,
 - 1941-43 - у Луцьку, згодом у Німеччині;
 
 - з 1946 - жив у місті Пало-Альто, США, де й помер.
З численних проектів, які створив Сергій Тимошенко здійснено близько 400 будов. Прагнучи відродження українського стилю, він базувався на спадщині українського мистецтва, зокрема на мурованій архітектурі українського бароко. Серед його творів у стилі українського архітектурного модерну, зокрема, такі як будинки станцій АлбашиВедмідівка та інші.
У Подебрадах вийшла друком його праця «Будівельні матеріали, їх властивості, досліди та виготовлення».
Джерела: 1, 2.

0
Ваш голос: Ні

Повернутися до початку