Пам’ятник розстріляним заручникам, м. Грудзьондз

Грудзядз був окупований військами Вермахту 4 вересня 1939 року. Слідом за регулярними армійськими частинами до міста вступила спеціальна оперативна група німецької служби безпеки (Einsatzgruppen), завданням якої було "боротьба з усіма ворожими елементами Рейху".
Священики, вчителі та інші особи, які користуються авторитетом у польському суспільстві,  були затримані як заручники. Затриманим погрожували розстрілом у випадку, якщо будь-яка шкода трапиться з місцевими фолькдойче, окупаційна влада наказала знищити пам’ятник Незалежності, розташований на ринку Grudziądz, а також заборонила польським священикам проповідувати. Репресії були і на єврейське населення.
У місті почали формуватися перші структури Сельбщшуц - воєнізована формація, що складалась з представників німецької національної меншини, що мешкали на довоєнній польській території. У Грудзядзі кількість заарештованих була настільки великою, що Сельбщшуц організував транзитний табір для поляків. Там були громадські активісти, лікарі, комерсанти, адвокати, поліцейські, фермери та майже 150 священиків-католиків із Грудзідзя та прилеглих міст. Їх депортували на примусові роботи до Німеччини, близько 300 осіб було вбито .
29 жовтня 1939 року на площі підрозділ Сельбщщуц розстріляв 10 громадських заручників. Серед загиблих були: Юзеф Мадей (вчитель), Валенті Якубовський (чиновник), кілька військових, спортивний активіст та чиновники залізниці, суду та міліції. Усі вбиті були членами Західного Союзу Польщі. За свідченнями свідків, засуджені перед смертю кричали "Польща ще не померла!" Страта була здійснена як помста за нібито вивішування плакатів, що закликали до опору проти німців.
Після війни  були проведені ексгумаційні роботи. Знайдені трупи жертв німецького терору були урочисто поховані на муніципальному кладовищі в Грудзядзе. Того ж року на теперішній вулиці Пілсудського було встановлено дерев’яний пам’ятник на честь 10 заручників, розстріляних 29 жовтня 1939 року. У липні 1958 року було відкрито пам’ятник художника Ігнація Зелека 

Джерело