м. Рига. Церква святого Мартіна.

Це найстаріша лютеранська церква в Пардаугаві, яка побудована як храм зального типу з фасадами з червоної цегли, виконаними у формах еклектичної романської архітектури. До 1852 року у Пардаугаві не було церков. Жителі Пардаугави належали до парафій у Старій Ризі. В одну з неділь 1845 року човен з парафіянами, що прямували до церкви, перекинувся під час шторму. Тому через рік, до 300-річчя від дня смерті великого реформатора Мартіна Лютера, 18 лютого 1846 року, Велика гільдія вирішила збудувати в Агенскалні (Хагенсберзі) дерев'яну церкву та назвати її ім'ям Мартіна (Лютера).

16 травня 1851 року було закладено перший камінь церкви. Проект будівництва церкви розробив архітектор Йоган Даніель Фельско. Урочисте освячення храму відбулося 26 жовтня 1852 року. Роботи з будівництва костелу виконували ризькі майстри Крігерс, Штейнертс та Крутс. Паралельно з будівельними роботами по обидва боки нової будівлі було висаджено алеї з голландських лип, а в листопаді 1851 року будівельник Крюгер також розпочав будівництво будинку пастора на вулиці Мартіня, 3, де зараз знаходиться парафіяльна контора. У 1855 році в церкві було відкрито перший орган, який збудував ризький органний майстер А. Мартіньш.

З 1887 по 1888 храм було перебудовано за проектом академіка Генріха Карла Шеєля. Невелику стару вежу знесли, а до будівлі з боку вулиці Слокас прибудували просторий вестибюль із двома вежами з боків. Наприкінці вівтаря було створено нову напівкруглу апсиду. Парафіяльний зал церкви також було розширено до 1200 місць. У 1893 році в церкві було встановлено орган Valker з 2 мануалами та 20 голосами. Вівтар церкви виконаний естонським художником професором Й. Келером.

Джерело