м. Болонья. Палаццо Фантуцці.

Інша назва – палаццо Елефанті (тобто Слона). Його будівництво було замовлено в 1517 сенатором Франческо Фантуцці (1466-1533), який купив для цієї мети в 1512 будинки, що примикали до його власного на вулиці Сан-Віталі. Деякі з цих будинків були поступово включені до нового корпусу будівлі, якій було вирішено надати цілісність за рахунок підняття величного фасаду.

Авторство проекту фасаду невідоме, можливо це робота Андреа да Форміджіне, але також приписується Бальдассарре Перуцці або Себастьяно Серліо.

У 1521 році почалися роботи, але у 1535 році Фантуцці отримав дозвіл - всупереч муніципальним статутам на той час - звести «римський» фасад, тобто без портика, тим самим зруйнувавши дерев'яні аркади, що існували раніше. Палаццо Фантуцці досі залишається одним із небагатьох шляхетних болонських палаців без портика.

Завершення фасаду відбулося між 1532 та 1533 роками, про що свідчать дати, вигравірувані у сьомому та десятому вікнах дворянського поверху (сьогодні вже нерозбірливі через знос піщаника). Зведення будівлі, з іншого боку, тривало і після смерті Франческо Фантуцці, яка сталася 1533 року. У 1538 спадкоємці приступили до поділу будівлі і до угоди з архітектором Бартоломео Тріачіні про продовження роботи.

У 1680 році Карло Рідольфо Фантуцці, щоб відсвяткувати своє друге обрання гонфалоньєром, побудував нові сходи, які з'єднували перший поверх з приймальною на благородному поверсі, прикрашену між 1678 і 1684 роками. Фасад будівлі протягом століть піддавався численним реставраціям, останні з яких проходили у 1980 та 2008-2009 роках. Сьогодні будівля використовується як офіси, представницькі та житлові приміщення, і тому доступна для публіки лише у виняткових випадках.

Фасад будівлі являє собою - на тлі червоної цегли саграмато - велику прикрасу з піщаника, що складається з двох накладених один на одного рядів подвійних тесаних колон (доричних внизу, іонічних вгорі), які чергуються на верхньому поверсі з десятьма великими вікнами, також прикрашеними тимпанами з піщанику.

На нижньому поверсі вісім вікон та дві двері – головні прикрашені геральдичними щитами (тепер вицвілими) і другорядні, увінчані мушлею. Антаблемент має раму, що сильно виступає, з ефектними полицями. На двох крайніх сторонах є ніші на обох ордерах. Однак на верхньому поверсі переважає яскраве зображення фамільного герба, тобто слона, увінчаного фортецею, яка дала палацу його прізвисько.

Своїми формами без портика, рустованим стилем, натхненним зразками центральної Італії, і рясним використанням каменю — всупереч традиційній для Болоньї червоній цеглі ​​— будівля представлялася сучасникам і досі здається дуже відмінною від традиційного стилю міста.

Інтер'єри були значною мірою розроблені архітектором Бартоломео Тріачіні. Зал честі на верхньому поверсі прикрашений ілюзіоністськими фресками, виконаними Франческо Галлі Біб'єною між 1768 і 1784 роками, що становлять перспективи архітектурних споруд, садів та статуй класичних божеств. Вишуканий камін у явному стилі бароко належить Джовану Баттіста Болоньїні. Інші кімнати містять фрески Анджело Мікеле Колона у стилі бароко.

Монументальні сходи в стилі бароко роботи Паоло Каналі, відкриті в 1680 році, є першими у своєму роді в Болоньї. Деякі підготовчі нариси зберігаються в Уффіці у Флоренції. Декоративні статуї зображують Геркулеса та Атласа роботи Габріеле Бунеллі, а розписна стеля – роботи Джоаккіно Піццолі.

Джерело