м. Рига. Парк Вієстура.

Парк Viesturdārzs є найстарішим парком Риги – у 2021 році він відзначив своє 300-річчя. Площа парку складає 8 гектарів, його найбільшою цінністю є старі дерева, а також нові клумби та насадження. Коли щойно створеному парку було майже 35 років, він виглядав чудово. Насадження росли добре, чагарники виглядали ідеально, а дерева вже добре прижилися. Це був справжній парк у стилі бароко із суворою симетрією – прямі доріжки, акуратні боскети, велика клумба навпроти резиденції та фонтан на перетині основних доріжок.

У 18 столітті тут любили відпочивати городяни, але у 19 столітті парк був спустошений. Це сталося через весняну повінь 1807 року. В 1812 році армія Наполеона рушила до Риги. Побоюючись, що він візьме місто, вирішили спалити ризькі передмістя.

Відродженням парку Рига пов'язана Георгу Купхальду, який приїхав з Німеччини. Він почав працювати в Ризі 1 січня 1880 року, пропрацював тут 34 роки і жив у парку Вієстурдарз. То був перший парк, який він відновив. Забутий сад значною мірою був відновлений у своєму первісному вигляді та частково перероблений у стилі англійського парку. Було осушено заболочені ділянки, посаджено нові дерева, закладено нові газони, збудовано фонтан та відкрито ресторан.

18 листопада 1918 року Латвія стала незалежною державою, і все, що нагадувало про німецькі та російські часи, було змінено та перейменовано. Ось чому Kaisergarten став «Viesturdārzs» на честь короля Земгале - Вієстура. У 13 столітті він очолював земгалів у боротьбі проти німецьких хрестоносців.

У 1950-х роках почалося озеленення парку, а в 1973 році було додано масштабні будівельні роботи, оскільки було встановлено пам'ятник Святу пісні. У парку з'явилися нові лавки, відремонтовано пішохідні доріжки та переобладнано дитячий майданчик. Парк було перейменовано на Парк Першого латиського свята пісні.

З відновленням незалежності Латвії було повернуто назву Вієстура. Остання велика реконструкція парку відбулася 1999 року: було оновлено прогулянкові доріжки, замінено лавки, модернізовано освітлення.

Джерело