м. Варшава. Палац Уруських.

На місці нинішнього палацу стояв палац у стилі пізнього бароко, зведений на зламі 1730-1740-х років архітектором Яном Зигмундом Дейбелем, який належав краківському каштеляну Станіславу Понятовському, батькові короля Станіслава Августа. Тут Станіслав Август дізнався, що його обрано королем. Палац кілька разів змінював власників, поки в 1843 році не став власністю Северина Уруського, маршалка дворянства Варшавського намісництва, таємного радника, камергера цісарського двору. На місці колишнього палацу він хотів збудувати новий, тому старий наказав знести.

Він замовив проект архітектору Анджею Голонському, який надав новому будинку  ренесансних рис. Роботи тривали з 1844 по 1847 рр. Двоповерховий головний корпус виділяється двома крайніми авангардами, вищими на поверх. Над центральною частиною парадного фасаду розташований великий картуш із зображенням герба засновника Саса, виконаного Людвіком Кауфманом. Картуш підтримують бик і кінь, а під ним скорочений девіз: AGES ( лат. «ти будеш робити» [і не говорити про це]). У лівому передньому корпусі фасаду до Другої світової війни була брама, що вела на подвір’я, оточене господарськими будівлями. Правильний і симетричний парадний фасад палацу контрастує з мальовничим і нерегулярним південним фасадом, що виходить на вулицю, що веде до внутрішнього двору палацу Казімєжовських.

Висотним акцентом є вежа, яка у XVII столітті слугувала водонапірною вежею місцевої водопровідної споруди Тита Лівіуша Боратіні. Після смерті Северина Уруського у 1890 р. палац спочатку став власністю його дружини, а потім доньки Марії, одруженої з о. Włodzimierz Światopełk-Czetwertyński. У 1893–1895 роках палац було відреставровано під керівництвом Юзефа Гуса, який на місці старого, зруйнованого флігеля збудував новий північний флігель, повернутий на схід. На першому поверсі нового флігеля розташувалися каретні будиночки, а вище – квартири для оренди.

Палац був спалений під час Варшавського повстання. Після війни пошкодження будівлі оцінювали приблизно в 50 %. Палац перебував у власності родини Четвертинських до 1947 року, після чого став власністю Варшавського університету, ставши частиною його головного кампусу. У 1948-1951 роках за проектом Яна Домбровського був перебудований у зміненому вигляді (зокрема без брами в північній частині фасаду). Нині тут розташована кафедра географії та країнознавства.

Джерело