м. Варшава. Палац Тишкевичів.

Побудований у XVIII столітті для Людвіка Тишкевича, литовського польного гетьмана, одруженого з Констанцією Понятовською, племінницею короля Станіслава Августа. Це був один із найкрасивіших класичних палаців у Варшаві. Будівництво палацу розпочато у 1785 році польським архітектором Станіславом Завадським. Роботи продовжив у 1786-92 рр. Ян Крістіан Камзецер, який брав участь у перебудові палацу в Лазенках. Генрик Марконі та Фридерик А. Лессель також були архітекторами палацу. На межі 18-19 століть палац перебував під управлінням Тишкевича, який, перебуваючи за кордоном, здавав його в оренду сановникам і військовим. У 1820 році палац став резиденцією та єдиною власністю Анни, уродженої Тишкевич, після її розлучення з Олександром Потоцьким. У 1840 р. палац придбав у своєї матері син від першого шлюбу Август Потоцький, і відтоді він перебував у власності Потоцьких до 1923 р. У 1923 р. палац придбав Bank Gospodarstwa Krajowego. Тут розміщувалася Польська академія літератури та колекція стародруків Національної бібліотеки. Палац із вибитими вікнами пережив облогу Варшави 1939 року. Під час Варшавського повстання його навмисно обстрілювали запальними снарядами німецькі війська. Були знищені всі вироби з дерева XVIII-XIX століть (двері, мозаїка підлоги, стелі, стінові панелі, сходи), а також безцінні ліпнини XVIII століття в помпейському стилі, які є одними з найцінніших пам’яток варшавського палацового класицизму. Після воєнних руйнувань палац було включено до головного кампусу Варшавського університету та перебудовано у 1949–1956 роках за проектом Яна Домбровського, лише частково повернувши інтер’єрам колишній вигляд. Одним із найкраще збережених приміщень є колишня ванна, розташована на першому поверсі північного крила палацу. Під час реконструкції після Другої світової війни його перебудували на коридор, що веде від розширених сходів до залів головного корпусу палацу. На його стінах і склепінні досі можна помилуватися рожевою ліпниною та залишками жанрового живопису в римському стилі.

Палац являє собою класицистичну споруду з двома поверхами, що виходять на Краківське передмістя та площу біля костелу візиток. Палац належить до фасадного типу, що є унікальним рішенням для Варшави ХVІІІ ст., де домінував тип дворового палацу. Флігелі палацу оточують внутрішній двір, який має характер невеликого саду. Ярошевський так описує зовнішній вигляд палацу: «Архітектор ретельно проектував лише фасади з боку Краківського передмістя та з площі перед костелом Візиток, тоді як фасади з боку внутрішнього двору його не цікавили.» Кам'яний балкон з боку вулиці підтримується чотирма фігурами атлантів, вирізьбленими в 1787 році Анджеєм Ле Брюном. Під час будівництва паралельно до основної частини палацу було зведено флігель, стайні, каретні та оранжерею (згоріла під час Варшавського повстання, зруйнована після Другої світової війни). До наших днів зберігся первісний фасад, прикрашений картушем із пісковику герба Потоцьких із фігурами атлантів. Проект палацу не передбачав будівництва бальної зали, що було пов’язано з особою фундатора Людвіка Тишкевича, який не любив галасливих і гучних розваг. На місці бальної зали була спроектована простора вітальня (сьогодні її неправильно називають «бальною»), без типової для бальних ніш або балкону для оркестру.

Інтер'єри палацу були багато прикрашені в помпейському стилі, модному в другій половині 18-го століття, також за проектом Камсетцера та виконаним італійськими майстрами ліпнини: Джузеппе Амадіо та Паоло Казасопра. Сьогодні на першому поверсі можна побачити реконструйовані та частково збережені інтер’єри: ​​Більярдну, Помпеянську лазню (перебудовану після Другої світової війни в коридор на першому поверсі в північному крилі), Столову та Гостину.

Заслуговує на увагу частково збережений класицистичний передпокій, оздоблений пісковиком. На першому поверсі північного флігеля збереглися ліпні прикраси XVIII-XIX ст. Кути розташованої там овальної кімнати (де-факто восьмикутної, також «колонної», нині секретаріат Інституту музикознавства) прикрашені барельєфами із зображеннями польських національних бардів (Я. Словацького, А. Міцкевича, Й. Кохановського та І. Красицького). У цьому приміщенні також є унікальний камін з червоного мармуру, виконаний у стилі раннього варшавського рококо. Він походить з колишнього палацу вісімнадцятого століття краківського каштеляна Станіслава Понятовського, діда Констанції Понятовської, батька короля Станіслава Августа Понятовського. Перенесли камін, ймовірно, у 1843 році, коли зруйнували старий палац Понятовських.

Зараз в будівлі розміщені численні заклади: підрозділи факультету полоністики (Інститут польської культури та мови для іноземців «Polonicum»), історичного факультету (Інститут музикознавства), Центру досліджень античності Південно-Східної Європи, Центру східноєвропейських студій, Неофілологічний факультет, а також Музей Варшавського університету.

Джерело