м. Варшава. Пам’ятник Адаму Міцкевичу.

Пам'ятник Адаму Міцкевичу у Варшаві встановлено на площі, яка утворилася внаслідок знесення будівель колишньої юрисдикції Дзеканька, замість фонтану, перенесеного на Плац Банковий. Сам пам’ятник, створений скульптором Кипріаном Годебським, був інтегрований в оточення Юзефом Пієм Дзеконьським і Владиславом Марконі.

Статую заввишки 4,5 метри відлили в Італії. Колона та п'єдестал пам'ятника виготовлені з граніту, видобутого з кар'єрів у Бавено, П'ємонт. У Варшаві використовували обидва різновиди бавенського граніту: рожевий із зернистою структурою та сірий. Архітектурне оформлення пам’ятника привертає увагу поступовою кольоровою гамою: від темно-сірих сходів із граніту з Ґнєвно на Поділлі, через терасу й постамент із граніту з Бавено, до світло-сірого різновиду цього граніту в колоні.

Продуману огорожу пам’ятника за проектом Зенона Хшановського у вигляді кованої решітки з квітковими мотивами було виготовлено у варшавській фірмі С. Зєлезінського. По кутах огорожі було розміщено вісім двораменних ліхтарів.

Відкриття пам’ятника відбулося 24 грудня 1898 року, до 100-річчя від дня народження поета. Короткою церемонією в присутності поліції та армії російська влада обмежилася відкриттям пам’ятника. Промови були заборонені, а на захід допускалися лише запрошені гості з квитками. Цензорам було наказано звести до мінімуму згадки про церемонію, а портрети Міцкевича були зняті з картинних виставок і вітрин книгарень. Запланована церемонія мала тривати лише чверть години. Він розпочався твором Станіслава Монюшка, після чого відбулося відкриття скульптури. Після освячення пам'ятника мав виступити Генрик Сенкевич. Однак через накладені обмеження він мовчав протягом всієї церемонії. Потім оркестр зіграв ще один твір Монюшка, і присутні почали покладання квітів до пам’ятника.

У 1944 році пам'ятник був демонтований німцями та вивезений до Рейху, де після війни в Гамбурзі польська військова місія виявила та вилучила серед інших фрагмент голови та тулуба. Копію зліпка зробив Ян Щепковський у співпраці з Юзефом Тренаровським. Також відреставровано постамент та огорожу. Однак під час реконструкції пам’ятника чотири свічки, які знаходилися в кутах балюстради біля підніжжя пам’ятника, не були відновлені. Роботи з їх реконструкції розпочалися в 1978 році. Свічки відреставровано в 1986 році.

Повторне відкриття пам’ятника відбулося 28 січня 1950 року Болеславом Берутом наприкінці ювілейного Року Міцкевича.

Джерело