м. Варшава. Палац Казановських.

Ренесансний палац, побудований у першій половині 17-го століття, перетворений після 1663 року на монастир і костел босих кармелітів. Після реконструкції з 1818 р. осередок Товариства милосердя Res Sacra Miser, а з 1989 р . – Товариства милосердя Caritas AW.

Територія монастиря бернардинів у Варшаві, де був зведений палац, була передана королю Сигізмунду III Вазі спадкоємцями камергера Анджея Боболі в 1617 році. Незабаром після цього в колишній садибі на цій території час від часу функціонував королівський монетний двір.

У 1632–1643 роках було здійснено розширення попередньої вежі, імовірно, за проектом італійського архітектора Костянтина Тенкала. У 1632 році князь Владислав передав маєток своєму другові Адаму Казановському, але обставини цієї події до кінця не пояснені. Згідно з однією концепцією, це сталося ще за життя короля Сигізмунда III Вази і спричинило його конфлікт із сином, який навіть призвів до запечатування палацу, однак суперечка мала завершитися смертю короля Сигізмунда у квітні 1632 року. Інші джерела свідчать, що пожертвування відбулося лише 16 серпня 1632 року, а родина Ваза раніше тут не проводила ніяких будівельних робіт, а взявся за них лише Адам Казановський.

Казановський побудував на цьому місці одну з найрозкішніших варшавських палацових резиденцій першої половини XVII ст. Резиденцію описували автор першого віршованого путівника Варшавою 1643 року Адам Яжембський та французький історик Жан Ле Лабурер, який згадував: «В Італії (...) немає нічого такого помпезного та великокнязівського. зізнатися, що уві сні я почувався перенесеним у якийсь чарівний палац (...)».

З боку Краківського передмістя палац був відділений ровом і одноповерховою будівлею з брамою з підйомним мостом. Далі виходили на подвір’я, з боків якого були одноповерхові бічні флігелі, а прямо попереду, на самому схилі віслинського уступу, височів чотириповерховий палац, увінчаний двома вежами з боків і піддашшям. Перший поверх мав представницький характер і тут була їдальня зі срібним фонтаном із Вакхом із бочкою, з якої лилося вино. У залі також була галерея для музикантів. На другому поверсі були житлові квартири Адама Казановського та його дружини Ельжбети Слущанки, каплиця, офіс і бібліотека. За палацом до Вісли спускався терасовий сад з фонтанами, оранжереєю, зоопарком, рядами дерев і гротом. Після смерті Адама Казановського у 1649 р. палац успадкувала його дружина Ельжбета, яка у травні 1650 р. вдруге вийшла заміж за підканцлера коронного Ієроніма Радзейовського. 

Палац був зруйнований у 1656 році під час шведської навали. У 1661 році власниками палацу стала родина Любомирських, яка у 1663 році передала половину будівлі з боку Краківського передмістя сестрам босим кармеліткам під монастир і костел. Пристосовуючи будівлю до своїх потреб, черниці в 1664 році розібрали частину палацу - дві вежі, оглядовий майданчик між ними, мезонін і розділили двоповерхову палацову їдальню на перший поверх.

У 1801–1804 роках у палаці жив французький король у вигнанні Людовик XVIII зі своєю родиною та двором.

У 1818 році орден було розпущено, а будівля стала власністю варшавського благодійного товариства Res Sacra Miser ( лат. «бідний — це святе»), яке здійснило чергову реконструкцію для власних потреб. Декретом Примаса Польщі у 1989 році був створений Карітас AW, який зараз знаходиться тут.

Під час Варшавського повстання будівля Варшавського благодійного товариства з боку вул. Беднарська була ще більше пошкоджена, тоді як східне та північне крило залишилися недоторканими. Близько 1949 року Войцех Оніч, Тадеуш Оргельбрандт і Маріан Суліковський підготували проект реконструкції палацу в майстерні 116 Miastoprojekt Stolica. Від пошкоджень війни споруди перебудовано у 1945–1975 роках. Близько 1960 року стіни будівель Благодійного товариства, які загрожували обвалом, були знесені, щоб у стислі терміни відбудувати їх. Під час реконструкції, розпочатої у 2006 році, у нижньому поверсі нинішнього монастирського корпусу, серед інших, було виявлено церкву, збереглися поліхромії 17-го століття.

Джерело