м. Анкона. Лаззаретто.

В середні віки, як і зараз, ризик зараження важкими хворобами був явно вищим у приморських містах, де порт був одним з найважливіших місць обміну та сполучення, тому «Лаззаретто» був побудований в Анконі. Лазарет був закритим місцем, де товари та люди, які прибули з країн можливого зараження, мали знаходитися протягом сорока днів (звідси термін карантин, quaranta – італійською «сорок»).

Під час свого папства Климент XII в 1733 році доручив Луїджі Ванвітеллі створити те, що зараз є чудовою п'ятикутною конструкцією «Лаззаретто ді Анкона», також званої «Mole Vanvitelliana». Лаззаретто, крім притулку для хворих, також замислювався як військова фортеця, щоб у навколишніх стінах був равелін (тип незалежного укріплення, що зазвичай розміщується для захисту входів великого укріплення) з прорізами для гармат і прохід між кутами сторожових будок, що дозволяло вести бій з усіх боків. Його місткість становила майже 2000 осіб, десятки тисяч кубометрів господарських товарів та сотні тисяч літрів води.

У 1860 році через ці характеристики він став військовою казармою, потім, у 1884 році, цукровим заводом, поки в 1947 році він не був перетворений на резиденцію тютюнової фабрики Анкони. Будівля площею 20 000 квадратних метрів, розташована всередині порту, з'єднана з материком трьома мостами і стоїть на штучному острові, відокремленому від материка каналом під назвою «Мандраккіо».

Муніципалітет Анкони в 1990 році визначив за доцільне придбати нерухомість і разом з Управлінням з архітектурної та екологічної спадщини Марке розпочав копітку роботу з повного відновлення, перетворивши її на нинішнє престижне культурне місце з тимчасовими виставками, шоу та різноманітними фестивалями.

Джерело