м. Прага. Костел св. Сальватора.

Готична святиня, присвячена св. Сальватору (вихід на схід до будівлі Міністерства промисловості і торгівлі) служив королівською усипальницею родини Пржемислів – тут були поховані Вацлав I, Кунгута Угерська або донька Вацлава II. Храм є національною культурною пам’яткою з 1978 року, і сьогодні тут розміщено один із відділів Національної галереї в Празі.

У 1261 році Агнеса разом зі своїм племінником, королем Пршемислом Отакаром II, заснувала святиню святого Сальватора на схід від каплиці Діви Марії, завершивши величний ансамбль монастиря і задумавши як фамільний склеп роду Пршемислідів. Тут також повинна була спочивати засновниця монастиря, яка жила в його стінах до самої смерті в 1282 році. Однак бурхливі політичні події, що супроводжували правління останніх Пршемислідів, перешкодили реалізації ідеї. Пршемисл Отакар II, який зіграв значну роль у заснуванні святині, гине в бою, результат якого вплинув на подальший геополітичний розвиток Європи.

Але слід зазначити, що тут все ж був похований один король. Це Вацлав I, брат святої Анни Богемської, крім того, тут похована дружина короля, а також інші жінки з династії Пршемислідів. Тож тут таки відбулося кілька відомих похоронів. Однак ідея королівського мавзолею, яка була реалізована в соборі Святого Віта на пізніх етапах королівського правління в чеських землях, тут не була реалізована.

Якщо звернутися до власне архітектури монастиря, то можна помітити, що основна частина будівель відноситься до періоду ранньої готики. Зі святині святого Сальватора починається розвиток апогею готичного стилю, місцями ще змішаного з романськими елементами. Прямо в церкві Святого Сальватора ми можемо побачити чудові вікна, колони, увінчані витонченим декором, витончені ребра склепінь, що піднімаються вгору. Апогей стилю відображений в загальних пропорціях всієї будівлі, частиною концепції якого є детальне опрацювання окремих пластичних елементів. Як це часто буває в таких грандіозних будівлях, деталі завжди мають особливе значення, хоча можуть і не відразу кидатися в очі.

Наприклад, тут, біля входу в тріумфальну арку святині святого Сальватора, ми можемо побачити голови королів і королев. Знизу вони не дуже чітко помітні, проте при кращому освітленні можна зрозуміти, що мова йде про деталізованих коронованих чоловічої і жіночої головах. Вони трактуються однозначно в рамках символіки заснування цього монастиря родиною Пршемислідів. Остання голова трактується як «портрет» засновниці монастиря, Анежки Богемської, і супроводжується іншою жіночою головою, яку приписують її хрещеній матері-покровительці святій Агнесі Римській.

Джерело