м. Вільнюс. Будинок сигнаторів.

Будинок сигнаторів (тобто підписантів) – історико-архітектурна пам'ятка Вільнюса, будинок, в якому 16 лютого 1918 був підписаний акт про відновлення незалежності Литовської держави. Будівля є об'єктом культурної спадщини державного значення, які мають археологічну, меморіальну, історичну, художню, архітектурну цінність і охороняється державою.

Будівля в цьому місці згадується в документах, починаючи з 1645 р. В різний час будівля належала різним власникам і неодноразово ремонтувалася. Після пожеж 1748 і 1749 років будівля була відновлена з надбудовою третього поверху. До 1789 р. будівля належала церкві, пізніше світським власникам. Тут розташовувалися майстерня чеканщика, магазин з широким вибором товарів, трактир.

У другій половині XIX століття будівлю придбали Карл і Юзефа Штраль. В кінці століття після реконструкції за проектом архітектора Олексія Полозова будівля була перепланована і набула неоренесансних форм. На головному фасаді, що виходить на вулицю Пілес, були встановлені в нішах другого поверху скульптури, що символізують землеробство і рибальство; над ними на третьому поверсі в овальних нішах — бюсти чоловіків. Окрім реконструкції, проведеної в 1893-1895 роках Олексієм Полозовим, будівля зазнала реконструкцію в 1897-1898 і 1907 роках за проектом архітектора Аполлінарія Микульського.

Одну з квартир на третьому поверсі в вересні 1914 орендувало Литовське суспільство з надання допомоги постраждалим від війни для Центрального комітету товариства. В цьому приміщенні 16 лютого 1918 року зібралася Таріба, члени якої одночасно входили і в ЦК товариства з надання допомоги постраждалим від війни, і прийняла Акт про незалежність Литви. Про це нагадує меморіальна дошка на фасаді будівлі.

З 2003 р. Будинок сигнаторів — філія Національного музею Литви з експозицією, присвяченою підписантам Акту незалежності Литви і історії національного руху, відновлення незалежності і її зміцнення.

Джерело