м. Вільнюс. Палац Шуазеляй (де Реус).

У XVI ст. будинок, який тут стояв, належав міньйону Великого князівства Литовського Миколасу Пакасу. У середині вісімнадцятого століття Іоанн Теофіл і його дружина Тереза Кремпушай побудували на цій ділянці цегляний будинок у формі літери L. У нащадків Кремпушаїв не було коштів для покриття боргів, тому дві частини будинку перебували у власності кредиторів. Будівля, яка стояла в одному з найвологіших місць Вільнюса, поступово почала зникати, склепінчасті підвали наповнювалися водою, стіни тріскалися і загрожували обвалом. У 1786 році його придбав Матас Жинєва. У тому ж році напівзруйновану будівлю реконструювали за проектом архітектора Мартинаса Кнакфусаса.

У XIX столітті ділянка належала графині Шуазел. У будинку було 16 великих і 12 маленьких кімнат. У 1806 році архітектор Йозеф Пусьє підготував проект реконструкції, який передбачав пристосування палацу під пошту, але проект не був реалізований. З 1808 по 1849 рік палац належав Помарнацьким. У 1849 році Антоніна де Реус викупила будівлю у Едуардо Аугусто Помарнацького. З 1863 по 1875 рік будинок належав графині Казимирі Плятер.  

У середині ХХ століття приміщення палацу були поділені на квартири, проведені інженерні мережі, демонтовані печі, а коли було введено водопровід-каналізація, то перероблена кладка капітальних стін. Під час ремонту покрівельного матеріалу були прибрані мансардні вікна.

Джерело