м. Вільнюс. Гранд-готель.

Земельна ділянка належала палацу Де Реус. Тут був сад і господарчі будівлі. У середині дев'ятнадцятого століття палац Де Реуса та його економічна територія перейшли до поміщика Отона Богдановича. За проектом архітектора Михайла Прозорова 1893-1894 років на ділянці почалося будівництво двох подовжених корпусів, основного в східній частині по вулиці Університетській (тоді Дварівській) і корпусу західної частини.

У 1901 році в будівлі розташовувалися Казначейський палац Вільнюської губернії, Державна скарбниця, квартири вищих чиновників, а також Вільнюське торгове училище. У західній триповерховій частині були обладнані простіші квартири нижчої прислугі. У 1909 році весь маєток з будівлями в ньому викупив у брата Ігнас Богданович. Після Першої світової війни державні установи виїхали з будівлі і більшість приміщень були пристосовані під житлові квартири. У міжвоєнний період тут розміщувалися книгарня Габетнера Вольфа, промисловий будинок «Пак», торгові курси, ломбард, єврейська гімназія С. Перешкоди. У 1928 році в будівлі розміщувалася щоденна газета Kurjer Wilenski та друкарня «Znicz».

У 1940 році будівлю націоналізували. Після війни тут оселилося Міністерство зв'язку ЛССР - центральний телеграф міста. Після того, як будівля була реконструйована, вона відкрилася в 2012 році і до сих пір функціонує як п’ятизірковий Гранд-готель. Пам’ятка архітектури.

Джерело