м. Вільнюс. Палац Ходкевичів.

Кам'яні будівлі на цій території стояли вже в XVI столітті. На рубежі XVI-XVII століть шляхетський рід Ходкевичів зводив укріплену міську резиденцію з двором і вежами на своєму місці, придбавши будівлі, що стояли на цьому місці і по сусідству в 1611, 1619, 1647 роках. У 1691 році палац був відреставрований. У XVII-XVIII століттях палац розширювали і перебудовували після воєн і пожеж. У палаці проживало не менше восьми поколінь Ходкевичів. 

У першій половині XVIII століття палац орендував Кучерський, пізніше Пшедзєський. У 1754-1762 роках палац був перебудований за проектом архітектора А. Віренера. В кінці XVIII століття палац, що належав Пусловським, занепав і в 1803 році був придбаний Вільнюським університетом.

Близько 1825-1834 років палац знову перебудували, імовірно, за проектом архітектора Томаша (Фоми) Тишецького: добудували третій поверх, подовжили два крила, збудували службовий корпус, завдяки якому утворився закритий двір. Палац придбав свої нинішні форми класицизму і з тих пір практично не змінився.

Після скасування Вільнюського університету в 1832 році палац перейшов під юрисдикцію Вільнюської медико-хірургічної академії. Тут був гуртожиток для студентів академії. У 1841 році колишній палац Ходкевичів зайняли адміністрація Білоруського (пізніше Віленського) навчального округу, Віленський цензурний комітет, житлові квартири попечителя району та його чиновників.

У 1919 році будівля перейшла у власність Університету Стефана Баторія, потім Вільнюського університету. Тут були влаштовані апартаменти професорів.

З 1994 року, після реконструкції палацу, в шести історичних інтер'єрах і 17 виставкових залах розмістилася експозиція Вільнюської картинної галереї, що представляє образотворче мистецтво Литви XVIII-початку ХХ століть. У залах другого поверху збереглися характерні для класицизму елементи декору та інтер'єру (ліпнина, піч), доповнені меблями та творами прикладного мистецтва.

Будівля палацу є одним з найцікавіших архітектурних ансамблів в стилі класицизму у Вільнюсі. Будівля сформувалася в епоху готики і бароко. У частині будівлі, що виходить на вулицю Діджіой, збереглися готичні підвали, частково реконструйовані в епоху Відродження. Північна стіна західної будівлі також виконана в готичному стилі. Дах покритий черепицею. Будівля триповерхова, за винятком двоповерхової будівлі-офіцини зі східного боку, з видом на Бокшто.

Головний західний фасад з балконом над входом у двір виходить на вулицю Діджіой. Будівлі палацу утворюють просторий двір неправильного плану, два входи якого виходять на вулиці Діджіой та Бокшто. У внутрішньому дворі виділяється східний фасад, з плоским портиком без фронтону і чотирма доричними колонами.

З 1994 року в палаці розміщуються Вільнюська картинна галерея (підрозділ Литовського художнього музею), адміністрація та служби музею. Репрезентативна західна будівля палацу є однією з найвизначніших пам'яток вулиці Діджіой. Комплекс будівель палацу є об'єктом культурної спадщини національного значення і охороняється державою.

Джерело