м. Вільнюс. Церква святого Миколая.

Одна з найстаріших східних православних церков у Вільнюсі належить до російської православної єпархії Литви.

Згідно з народною легендою, перша дерев'яна православна каплиця, розташована на місці сьогоднішньої Свято-Миколаївської церкви, була побудована близько 1340 року. Через сім років там нібито поховали вільнюських мучеників. Однак у 1350 році Уляна Тверська, друга дружина князя Альгірда, наказала побудувати нову муровану церкву. У 1514 році цю церкву знову замінили на більшу. Вона залишалася православною аж до 1609 року, коли, як і більшість вільнюських православних храмів, була передана уніатам за особистим наказом короля Сигізмунда III Вази.

Близько 1740 року церква була повністю знищена пожежею і перебудована в стилі бароко. У 1839 році російська місцева влада закрила уніатську парафію і повернула будівлю православним. Після невдалого польського Січневого повстання церква була повністю перебудована в неовізантійському стилі за особистою ініціативою генерал-губернатора Вільнюса Михайла Муравйова-Віленського. Оновлена церква мала стати ще однією ознакою російського панування в місті, ставши п'ятою православною церквою в Старому місті Вільнюса. Муравйов наказав також побудувати каплицю Святого Архангела Михаїла, яка мала ознаменувати його перемогу над польським повстанням. У 1866 році вся церква була знову освячена. Роль генерал-губернатора у відбудові церкви була описана на мармуровій дошці на західній стіні церкви.

Після Другої світової війни церкву закрили, але в 1947 році сталінський уряд погодився знову відкрити її як парафіяльну церкву. Капітальна реновація будівлі відбулася до 1956 року.

Джерело