м. Родос. Церква святого Спиридона.

Це середньовічна візантійська церква, побудована в тринадцятому столітті в старому місті-фортеці Родосу. Розкопки та реставрації, проведені в 1984 році, показали, що перша церква була побудована на руїнах елліністичної тринефної будівлі в тринадцятому столітті, але неясно, кому була присвячена церква. Храм Святого Спиридона в його нинішньому вигляді був зведений в XVI столітті, поверх попереднього. Після того, як острів потрапив під владу турків-османів у 1522 році, храм був перетворений на мечеть, названу мечеттю Каваклі на честь турецького слова, що означає тополя (кавак).

Саме в Новий час 4-й ефорат візантійських старожитностей під час розкопок і шляхом процесу, подібного до того, який було прийнято для позначення церков Святого Артемія та Святої Киріака, вирішив приписати цій церкві ім’я святого Спиридона.

Перша будівля церкви мала напівциркульну арку святилища та підлогу з мармуровими інкрустаціями та фресками. У новішій церкві XVI століття зберіглася арка і частини фресок. З цього періоду також збереглися нові фрески і похоронний склеп з фресками під підлогою північного проходу, в якому, серед інших, знаходяться гробниці двох засновників церкви, які були батьком і сином. 

З різних фресок, що прикрашають інтер'єр церкви Святого Спиридона, найвидатнішою є зображення Діви Марії, Божої Матері та Плями Іоанна (датується початком шістнадцятого століття), оточених двома чоловічими фігурами в позі молитви. Написи поруч з їхніми обличчями розкривають їхні імена: Андреас і Георгіос, імовірно, батько і син, які фінансували частину оздоблення церкви і які були поховані в склепі. Після перетворення на мечеть фрески були заштукатурені і, таким чином, збереглися донині. На північно-західному куті будівлі був доданий мінарет, який зберігся до наших днів.

Джерело