м. Родос. Мечеть Сулейманіє.

Мечеть Сулейманіє або Мечеть Сулеймана (грец. Σουλεϊμανιγιέ Τζαμί, тур. Süleymaniye Camii) зведена після османського завоювання Родосу в 1522 році і названий на честь султана Сулеймана. Мечеть була реконструйована в 1808 році і з тих пір кілька разів реставрувалася. Це найзначніший збережений пам'ятник османської епохи на Родосі.

Місцева традиція свідчить, що мечеть була побудована на місці попередньої церкви. Таким чином, будівництво мечеті датується приблизно 1522-1523 роками.  Османський письменник і мандрівник 17-го століття Евлія Челебі повідомив про наявність напису на мінареті, який описує ремонт, проведений у 940 році (1533-1534 рр. н.е.).

У 1808 році мечеть була перебудована. Землетрус 1856 року завдав шкоди мечеті. Того ж року в пороховий склад під сусідньою церквою Святого Іоанна влучила блискавка, спричинивши потужний вибух, який зруйнував церкву та ще більше пошкодив мечеть. Вона була частково відновлена до візиту султана Абдул-Азіза (правління 1861-1876). Рішення про ремонт будівлі було прийнято в 1892 році. Мінарет, який спочатку мав лише один балкон, був перебудований з двома балконами в цей час або раніше, в 1863 році. 

Мінарет був знову відремонтований в 1925 році, але був знесений в 1987 році через структурні проблеми. Капітальна реставрація та реконструкція всієї мечеті почалася в 1988 році і була завершена в 2005 році. В даний час мечеть закрита для відвідувачів, за винятком особливих випадків.

Дизайн мечеті відображає більш ранній період османської архітектури, коли до мечетей примикали табхане (хоспіси для суфіїв). Молитовний зал сьогодні складається з трьох купольних камер. Центральна кімната накрита великим високим куполом і фланкована з обох боків кімнатами з меншим і нижчим куполом. У центральній кімнаті також є міхраб (ніша, що вказує напрямок молитви) і мінбар (амвон) з дерева волоського горіха. Спочатку центральною кімнатою був власне молитовний зал або мечеть, тоді як бічні кімнати служили табхане. У пізніший період ці три кімнати були об'єднані в колишній більший молитовний зал. 

Зовні мечеть оточена подвійним нартексом із зовнішнім і внутрішнім портиком. Внутрішній портик перекритий сімома куполами і підтримується вісьмома колонами, а зовнішній портик покритий похилим свинцевим дахом, що спирається на більшу кількість колон.

Вхідні двері в мечеть являють собою багато прикрашену мармурову арку, вирізьблену квітами та іншими мотивами. Цей портал раніше належав похоронному пам'ятнику, побудованому лицарями-госпітальєрами в 1510-1520 роках, який, ймовірно, був частиною церкви Святого Іоанна, зруйнованої під час вибуху 1856 року. Портал був перенесений і включений в мечеть в 1863 році. Можливо, спочатку це був твір, імпортований лицарями з Італії.

Оскільки мечеті повинні бути узгоджені з кіблою (напрямком молитви), який не обов'язково збігався з орієнтацією існуючих вулиць і навколишніх будівель, будівництво нових мечетей у місті часто включало розчищення додаткових сусідніх споруд, щоб пристосуватися до орієнтації будівлі. Це залишило відкритий простір неправильної форми на північно-західній стороні мечеті (перед її входом), який був перетворений на громадську площу з фонтаном для омовіння. Фонтан перед мечеттю Сулейманіє має восьмикутну основу з вісьмома спольованими (тобто взятими зі старої іншої споруди) колонами, що підтримують купол.

Джерело