м. Родос. Бастіон святого Георгія.

Архетип європейських бастіонів у нову еру вогнепальної зброї. Це найбільша фортифікаційна споруда фортеці. Він має форму п'ятикутника і раніше був воротами. Він був спроектований італійським архітектором Базиліо делла Скуола і носить емблему останнього великого магістра Родосу Філіпа Вільє де л'Айля Адама.

Джерело

Бастіон сформувався в часи великого магістра П'єра Обюссона. Державний діяч, воїн та інженер, він врятував місто Родос від османської армії Мехмеда I Завойовника у 1480 році. Ядро бастіону середньовічне. Починався він як брама у 1420-х роках, з вежею, відкритою ззаду й відокремленою  від міського муру. Основа стіни бастіону була обведена низькою передньою стіною. До 1480 р. вежа була приєднана до куртини і за нею була побудована стіна, а спереду — чотиригранний фальшборт.

Південно-західна сторона була закрита зовнішніми воротами з підйомним мостом. Звідти перекидався кам'яний міст через рів. Після облоги 1480 г. великий магістр д'Обюссон почав капітальний ремонт оборонних споруд, оборони міста, розширивши рів утричі і додавши окремі гарматні платформи. На початку 16 століття великі магістри Фабріціо дель Карретто і Філіп Вільє де Рісле-Адам додали до нього останні штрихи за допомогою планів знаменитого Базиліо далла Скуола, італійського військового інженера. Вся ця будівельна діяльність зрештою була завершена закриттям брами.

Бастіон має форму п'ятикутника, який з одного боку примикає до західної стіни міста довжиною 55м і повернутий іншими чотирма сторонами до ворога. Окрім головної оборонної споруди, великої гарматної платформи вгорі, бастіон містить дві вбудовані батареї нижнього рівня на його північній і південній сторонах.

Міцність бастіону та його ефективність були яскраво продемонстровані під час турецької облоги 1522 р. опівдні 2 вересня 1522 року саме з цього бастіону артилерійським вогнем були знищені османи, які захопили сусідню Іспанську вежу. Лицарі повернули вежу собі. Через три місяці в захисників закінчився порох і Родос капітулював. Молодий султан Сулейман розумів, що штурм буде дуже виснажливим і тому надав госпітальєрам почесні умови.

Наступні чотириста років бастіон Святого Георгія стояв запечений на середземноморському сонці, недоторканий для спроб модернізації. у Другу світову війну його глибокі склепіння служили бомбосховищами. Лише з кінця 1980-х років бастіон повернули до життя: цього разу як центр для мистецтв і пам'ятник кривавому минулому. Його реставрація розпочата в 1995 році і завершена у 2000 році.