м. Краків. Будинок професури на алеї Словацького.

Споруда зведена у 1929-1931 роках. Кооператив професорів Ягеллонського університету спочатку планував будувати односімейні будинки, але з міркувань економії звели багатоквартирний будинок із сучасною залізобетонною конструкцією за проектом архітектора Людвіга Войтишки. Донедавна його фасади були занедбані та викликали досить негативні асоціації – його навіть називали «труною», але недавній ремонт підкреслив красу та витончену елегантність споруди. Будівля є важливим акцентом на розі вулиць Лобзовської та алеї Юліуша Словацького. Він має цікавий V-подібний план із внутрішнім подвір’ям і двома сходами: парадними та зовнішніми для прислугі. Зрізаний кут був підкреслений двома багатокутними еркерами, у яких вбудовані лоджії. Бічні фасади мають дві зони: головну, позначену вертикальними вікнами, що йдуть на всю висоту панелі, і верхню, у вигляді аттика, де розміщено п’ятий поверх. Він був прикрашений растром із квадратів із чорними краями, заповненими чергуванням кіл і ромбів. Використовувалися елегантні кольори фасаду, обмежені кількома кольорами. Плінтус і геометричні перегородки виготовлені з блискучого чорного клінкеру з фабрики в Грудзьондзі.

На кожному поверсі по дві комфортабельні п'ятикімнатні професорські квартири. Спочатку вони містили спеціально обладнані телефонні кімнати. Цікаво оформлено інтер'єр холу, в ньому розташована шахта з ліфтом. Вона ще з часів будівництва будинку має восьмикутну форму, а її стіни прикрашені дзеркалами. Стелю залу оздоблено червоно-зеленим сграфіто з гербом Ягеллонського університету та орнаментом у стилі так званої краківської школи, що поєднує трикутну геометрію зі стилізованими народними мотивами. Елегантність цілого підсилюється підлогою з чорно-білої керамічної плитки та вхідними дверима з химерними перегородками. Головні сходи отримали рідкісну, трикутну форму. Його стеля має світлове вікно з металевими перегородками у вигляді ромбів, що проходять між собою. Стиль будівлі можна охарактеризувати як модернізм з елементами польського ар-деко, хоча своєю витонченістю та чорно-білими кольорами він також нагадує втілення віденського модерну. Пам’ятка культури.

Джерело