Пам'ятник Людвіку Заменгофу у Відні

У невеличкому «Есперантопарку» встановлено пам'ятник винахіднику штучної мови есперанто  Людвіку Лазару Заменгофу. Він був подарований музеєм есперанто і створений в 1958 році  Йозефом Мюллером-Вайдлером. Встановлення пам'ятника і присвоєння назви парку віддали данину поваги руху есперантистів у Відні, який вже проводив конгрес в цьому місті в 1910 році і світові конгреси в 1970 і 1992 роках.

Джерело: Парк Есперанто та Парк Жирарді — Вікіпедія

Людвік Лазар Заменгоф (1859 — 1917) — польський лікар і лінгвіст єврейського походження, творець штучної мови есперанто.

Його дитинство минуло в середовищі багатонаціонального населення Білостока. У 10-річному віці Людвік написав драму «Вавилонська вежа, або білостоцька трагедія в п'яти актах», адже вважав, що головною причиною непорозумінь і суперечок між людьми є мовні бар'єри. Єдина спільна мова мала би розв'язувати цю проблему.

Закінчив навчання на медичному факультеті Варшавського університету. Пройшов спеціалізацію з офтальмології у Відні .

Уже під час навчання в гімназії у Варшаві Заменгоф створив першу версію своєї «універсальної мови» — Lingwe Uniwersala . Упродовж кількох років створив три наступні версії мови. Уникаючи недоліків попередніх проєктів і спираючись на ґрунтовні знання багатьох національних мов, 1885 року Заменгоф закінчив проєкт міжнародної мови у відомій сьогодні формі.

1887 року після двох років пошуку видавця у світ вийшла книга «Міжнародна мова» в якій автор виступив під псевдонімом Доктор Есперанто (з есп. доктор, що сподівається). З часом це слово стали вживати як позначення самої мови.Підручник було видано багатьма мовами.

Нова мова почала здобувати популярність, з'явилися наукові та літературні праці, переклади. Згодом почали виникати есперантистські клуби. 1905 року у Франції відбувся перший Всесвітній конгрес есперантистів, на якому було підписано декларацію есперантизму.

1913 року кандидатуру Заменгофа було висунуто на здобуття Нобелівської премії.

Джерело: Людвік Заменгоф — Вікіпедія