Оцінка: +10 / 2 учасники / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Štorchův dům (U kamenné Panny Marie)

У Празі є безліч цікавих будівель з власною історією, і важко виділити найкрасивішу з них. Будинок видавця Олександра Шторха на розі Староміської площі (Staroměstské náměstí) - одна з найбільш примітних будівель столиці.

Будинок Шторха чехи називають «Шторхув будинок» (Štorchův dům). Він дуже старий, як і більшість будинків в комплексі Староміської площі. Будівля, що стоїть на площі сьогодні, була побудована в 1896-1897 рр. До цього часу вона кілька разів перебудовувалася.

Фасад будинку не виділяється ліпними елементами, барельєфами або іншими об'ємними деталями, як сусідні будівлі - тим ефектніше виглядає на рівній стіні його витончений готичний еркер.

Коли будинок Шторха реконструювали, архітектор Фрідріх Охман планував створити в новій будівлі рівний фасад без рельєфних прикрас. Зодчий хотів відновити середньовічний вигляд будинку, до того ж на великій площі гладкої стіни планувалося виконати розпис. Однак красивий еркер в готичному стилі просто не можна було зруйнувати. Його необхідно було зберегти - так вирішили архітектори, будівельники і сам власник будівлі.

Будівельними роботами керував архітектор Франтішек Тіхна. Під час внутрішнього перепланування будинку робочих чекав сюрприз - всередині будівлі виявилася маленька каплиця. Входу до неї не було - в загадковому спорудженні не знайшлося взагалі ніяких дверей. Коли все-таки вдалося потрапити всередину каплички, там стояв стіл. На столі лежав меч, і ніяких більше слідів навколо не було. Як меч потрапив всередину каплиці, хто все це зробив - достеменно невідомо.

В архітектурному вигляді Шторхова будинку втілився еклектичний стиль чеського неоренесансу з елементами Владиславської готики. Будинок стоїть на старовинному фундаменті. На його фасаді готичні фіали і романські отвори сусідять з фігурним аттиком ренесансного стилю із ступінчастим фронтоном. Будівля відрізняється чудовим фасадним розписом в техніці сграфіто. Ця робота художника Мікулаша Альоша - яскравий зразок Празького Сецессіона. Сюжети кольорових фресок зображують Святого Вацлава - покровителя чехів. Вацлав з списом на білому коні урочисто в'їжджає на Староместську площу. Фігура вершника оточена стилізованим рослинним орнаментом.

Вацлав зображений поруч з деревом, а в хмарах над ним літає птах - символ свободи чеської нації. Ще три птиці зображені у верхній частині фасаду. Це лелеки - вони дуже популярні в Чехії. Лелек часто зображують у вигляді будинкових знаків на фасадах будівель. З ними пов'язані народні легенди - вважається, що ці птахи приносять щастя.

Фасад Шторхова будинку зображеннями цих птахів прикрасили цілком закономірно. Прізвище «Шторх» німецькою мовою означає: «лелека». (У той час, коли будували будинок видавця, офіційною мовою в Чехії вважався німецький.) Крім птахів і Вацлава на фасаді будинку можна побачити старовинний герб Праги, герб королівства Чехія і імена власників будівлі.

У старій Чехії було традицією давати будівлям імена, пов'язані з їх господарями. Історія Шторхова будинку сходить до XV століття. За століття він змінив вже багато імен. Його називали «Маршалковський будинок», «Будинок у чорних воріт». Найвідомішою старовинною назвою було - «У кам'яної діви Марії» (U Kamenné Panny Marie).

У цій будівлі довгий час знаходився книжковий магазин - адже Олександр Шторх був видавцем. Сьогодні це вже не так. З центру Праги зникають традиційні, звичні для людей магазини - їх змінили обмінні пункти, кафе і сувенірні лавки - все, чим можна зацікавити туристів. Зараз в Шторховом будинку розмістився магазин сувенірів.

Шторхів будинок був сильно пошкоджений в кінці війни - в 1945 році. Його відновлювали кілька разів: в 1948, 1972 і 1993 рр. Кожен раз архітектори поверталися до варіанту, задуманому Фрідріхом Охманном. Будинок Шторха сьогодні не можна назвати зразком будь-якого певного архітектурного стилю. Він є пам'ятником епохи модерну, і, по суті, він еклектичний. Цей будинок привертає туристів своєю незвичайною красою без надмірностей. Завдяки поєднанню різних стилів він вдало вписався в забудову Староміської площі. За його нинішнього вигляду можна простежити всю історію празької архітектури.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Будинок «У Сикстів» (Dům U Sixtů) - легендарна будівля на вулиці Целетній. Цій будові більш семи століть - вона існує ще з романського періоду. Будинок багато разів реконструювали, але до сих пір в ньому збереглися окремі романські елементи. У XVI столітті його розширили в глибину двору: були зведені два додаткових крила. У XVII столітті Сикстів будинок повністю перебудували в ренесансному стилі.

Будинок отримав своє ім'я на честь одного з колишніх власників - канцлера Староміської мерії, Сикста з Оттерсдорфа. Всього за роки існування у будинку змінилося кілька господарів. Першим відомим власником був Альберт Карамерж, потім - Мікулаш з Окоржа; пізніше - Йіндржіх Лефл, що служив ординарцем у Яна Гуса; імперський секретар Ф. Фабрициус з Розенфельда; член Староміської міської ради - Марк Бернард Іоанеллі.

Іоанеллі перебудував будинок в бароковому стилі. Головний фасад був абсолютно змінений: з'явився трикутний фронтон, стіни були прикрашені пілястрами, віконні прорізи оформлені сандриками і карнизами. На аттику встановили статуї чотирьох імператорів з Габсбурзької династії (роботи А. Брауна). На фасаді збереглася ренесансна штукатурна оздоблення сграффито. Після Іоанеллі власником будинку став хутровик Карл Маркс. Він теж вносив зміни в стилі бароко.

З XVI століття «У Сикстів» розливали пиво і вино. Саме тут подавалося найкраще чеське пиво того часу - раковніцьке.

При археологічних дослідженнях кінця 90-х рр. XX століття в підземних частинах будинку виявилися старовинні колодязі і цінні артефакти. Були знайдені рогова статуя Мадонни (XIII в.), розписна позолочена сирійська чашка та інші предмети. Знахідки в якійсь мірі підтверджують легенди, пов'язані з будинком «У Сікстів». Розповідають, що в середні століття будинком володів шинкар. Справи його закладу йшли неважливо, але він свято вірив у силу Яна Непомука і щодня молився святому.

Якось йому було видіння: явився святий і вказав місце в підвалі, де зберігалась скриня, повна золота. Повіривши в чудо, шинкар пішов шукати скарб і знайшов його! Частину грошей він вклав в свою справу, решту віддав на благодійність.

Інша легенда оповідає про те, що таємні ходи з'єднували Староміський княжий палац, будинки під Целетною вулицею і Тинський костел. У підземеллі був вівтар княжни Людмили, а в Сикстовому будинку жив її духівник.

З 1990 року в підвальному приміщенні будинку «У Сикстів» знову з'явився винний бар, а на першому поверсі відкрилося кафе Егона Кіша (kavárna Egona Ervína Kische). Відвідувачі бару сьогодні можуть побачити збережені стародавні частини будівлі: готичну арку, потужну колону, кладку романського періоду з квадратних кам'яних плит.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

(klášter paulánů) 

 Будинок розташований на північній стороні площі. Це єдина споруда, що збереглася від первісної забудови північного боку площі. Він був побудований орденом пауланців, яким в 1626 році був подарований сусідній костел св. Сальватора (Спасителя), конфіскований у німецьких лютеран після битви на Білій горі. Потім пауланці переробили на тимчасовий монастир будинок, що стоїть поруч. Пізніше вони купили ще один будинок, в 1688-1696 роках обидва будинки з'єднали. Вони побудували тут великий будинок монастиря з новим головним фасадом, що виходить на площу, за проектом, розробленим Павлом Ігнацієм Байєром (Pavel Ignác Bayer) за участю архітектора Джованні Доменіко Каневалле (Giovanni Domenico Canevalle).

Новий фасад будівлі монастиря був прикрашений скульптурами Матвія Вацлава Яккеля (Matěj Václav Jäckеl), виготовленими в 1696 році, які до сих пір прикрашають фасад. Це св. Каспар де Боно (sv. Kašpar de Bono), Рафаїл (Archanděl Rafael), Ангел-Хранитель і Благословенна Грація з Валенсії (Blahoslavená Grazia z Valencie). У центральній ніші стоїть статуя засновника св. Франтішека з Паули, а на вершині щипца - св. Сальвадор. У 1784 році Йосип II скасував монастир.

Потім тут розміщувалося вартове приміщення південних стражників, а згодом об'єкт був переданий під Монетний двір, який тут розміщався до 1857 року. Коли монастир купили празька міська влада, вона знесла більшу частину будівель, розташованих у дворі. У XIV столітті тут стояв палац Йошта (palác Jošta), в якому жила друга дружина Вацлава IV Софія.

У підвалі збереглося два романських приміщення.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

(Palác bývalé Městské pojišťovny)

 Палац являє собою комплекс побудованих в стилі сецесії та вищого бароко будівель, зведених в 1899 - 1901 роках архітектором Освальдом Поливкою.

Ліва вузька частина палацу повинна була імітувати оригінальний, побудований в стилі бароко, знесений будинок «У Золотої зірки». Мармуровий портал прикрашений невеликими алегоричними фігурами роботи Ладислава Шалоуна. Фасад над вікнами прикрашений черепашками, путті (маленькими янголятами) і масками, у щипца над п'ятим поверхом знаходяться статуї двох сидячих левів з короною.

Права, ширша частина будівлі, прикрашена алегоріями вогню і води (робота Франтішека Прохазки (Františеk Procházkа) і Ладислава Шалоуна). З боків напівкуполу з мозаїкою на цоколях над п'ятим поверхом встановлені скульптури «Поклик тривоги» і «Гасіння пожежі» майстра Богуслава Шнірха. В арковому отворі величезного щипца можна бачити велику мозаїку, ймовірно, на ній зображена княгиня Лібуше і уклінна фігура над панорамою міста, робота Франтішека Урбана (Františеk Urban).

Над аркою головного входу висить герб Праги, під балконами третього поверху - маски і дракони, над вікнами - рельєфи з путті, а над третім поверхом увінчаний короною герб міста з путті. Декоративна прикраса фасаду ліпниною провів Франтішек Крауманн (František Kraumann).

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Schierův dům

 Архітекторами проекту будівлі в необарочному стилі виступили Отакар Матерна, який створив внутрішнє планування, і Рудольф Кржіженецькій, який спроектував фасад, вестибюль і сходи. За правилами нова будівля повинна було містити елементи, що нагадують колишні об'єкти, тому для спорудження було обрано саме бароковий стиль.

Фасад Шерувого будинку щедро прикрашений безліччю декоративних елементів і скульптур від відомих чеських майстрів Вилема Аморта, Йіндржіха Риха і Йозефа Кропачека. Серед видатних робіт слід відзначити скульптуру бога виноробства Бахуса і скульптурну групу, яка зображує велетнів, які тримають на плечах наріжний еркер будівлі. Ще одна оригінальна композиція з двох скульптур, прихована алегорія яких має на увазі старий і новий період в празькому будівництві, займає центральне місце в нижній частині фасаду з боку площі.

Schierův dům був побудований в 1897 році під час процесу санації Старого міста після того, як оригінальні будинки, що стоять на його місці, були зруйновані вщент. Одна з споруд була прекрасною бароковою будівлею 1704 року, створеною за проектом знаменитого чеського архітектора Яна Сантіні, інша - була побудована за ескізами Дінценгофера.

Новий будинок, який замінив історичні будівлі, отримав назву Ольбрамовській. Колись будівля належала родині Ольбрамовічей, яка організувала тут притулок для жінок. Існує празька легенда про одну з цих жінок, яка через самотність і вразливості збожеволіла, і тепер у вигляді примари гуляє по дому, кожен раз лякаючи його нових власників.

Під час Другої світової війни фасад і дах будівлі були сильно пошкоджені, зокрема в травні 1945 року під час боїв Празького повстання. Завдяки подальшим великим і дорогим ремонтним роботам, які проходили протягом 1946-1949 років, унікальну споруду вдалося врятувати, проте верхній поверх був безповоротно втрачений.

Перш за все, будинок знаменитий тим, що тут разом з сім'єю жив письменник Франц Кафка. Їх квартира розташовувалася на четвертому верхньому поверсі, звідки відкривався приголомшливий вид на площу і стару частину міста. Протягом того часу, що Кафка провів в Ольбрамовському будинку, він написав багато оповідань, серед яких «Художник голоду» і незакінчений роман «Замок».

Необарочна будівля Schierův dům з типовим для даного стилю багатим декором є шедевром празької архітектури.

Джерело

Оцінка: +4 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

В 1848 році в цьому будинку видатний чеський композитор Бедржих Сметана створив першу музичну школу — про це нагадує меморіальна дошка на фасаді будівлі.

Джерело 

Оцінка: +4 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Оригінальний аннотаційний знак розміщений на наріжному будинку по вулиці Короповій. Зверніть увагу – з одного боку всі коропи повернуті до жінки, а з іншого – від неї.  

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Ярослав Гейровський (чеськ. Jaroslav Heyrovský, 20 грудня 1890, Прага - 27 березень 1967 там же) - чеський хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії (1959). Створив полярографію, сконструював (1925, спільно з японським ученим М. Шіката) перший полярограф.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Антонін Дворжак - всесвітньо відомий чеський композитор, твори якого прославили його рідну країну по всьому світу. 04.06.2000 р., в день закриття музичного фестивалю «Празька весна», на площі Яна Палаха була відкрита скульптура Дворжака. Бронзовий пам'ятник розгорнутий до будівлі Рудольфінума; тут свого часу композитор диригував перший концерт Чеської філармонії і тут проходили прем'єри його творів.

Джерело

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Filozofická fakulta UK

Будівництво проходило з 1924-1929 роках за проектом архітектора Йозефа Сакаржа. Будівництво нової будівлі філософського факультету, незважаючи на велику потребу в ньому, довго відкладалося. Ділянка під будівлю була куплена в 1908 році, перші креслення майбутньої новобудови з'явилися п'ять років по тому. Місце, вибране під філософський факультет, належить з урбаністичної точки зору до найважливіших в Празі. Завданням будівлі було поставити завершальну крапку на площі, де з початку 80-х років XIX століття вже стояли Рудольфінум і будівля вищої школи прикладного мистецтва, і стати своєрідною противагою Празькому Граду, розташованому навпроти.

Незважаючи на унікальне положення, плани будівлі факультету народжувалися важко. Перші креслення Сакаржа, подані в 1914-1915 рр. не були затверджені, а Перша світова війна відсунула будівництво факультету ще на кілька років. Після виникнення Чехословаччини пожвавилися дискусії про функціональність та якість громадських будівель.

Академічний сенат Карлова університету порадив Йозефу Сакаржу внести поправки в проект. Архітектор послухав поради, і в 1924 році празький магістрат схвалив проект. У 1929 році будівля була побудована, факультет почав ним користуватися в зимовому семестрі 1929/1930 року.

Джерело