Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Це – залишки романської фортеці ХІІ століття. Зараз цей майданчик час від часу використовується як літня відкрита сцена для проведення шекспірівського фестивалю та інших заходів.  Детальної інформації про дошки знайти не вдалось.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

 1881 на межі з вулицею споруджено будинок (№ 32-а), про замовника якого донедавна нагадувала монограма з літерами «Л. В.» в ажурному плетиві огорож балконів.

Чотириповерховий з мансардою, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний. Планування двобічне. Перекриття пласкі. Дах вальмовий, покрівля бляшана.
Чоловий десятиосьовий фасад оформлено еклектично. Композиція симетрична. Центральну частину на чотири віконні осі акцентовано простим ритмом вертикальних членувань — фільончастих і пласких лопаток у простінках вікон відповідно другого та третього поверхів. Бічні триосьові частини відокремлено здвоєними фільончастими лопатками двох нижніх і пласкими лопатками верхнього поверхів. Центрально розташований портал завершено щипцем з круглим віконцем над трицентровою аркою, що спирається на бічні фільончасті лопатки. Обабіч отвору входу — вертикальні фільонки. Горизонтальні членування виявлено уступом низенького цоколю, дощаним рустуванням стіни першого поверху, міжповерховим гуртом з орнаментальним поясом, масивним карнизом другого поверху з модульйонами, уступчастим вінцевим карнизом з дентикулами. Віконні прорізи нижніх поверхів оформлено П-подібними вінцевими гуртами, на другому поверсі — підвіконними рушниками. На другому поверсі — балкони.

З 25 липня до 8 серпня 1907 у квартирі № 11 на третьому поверсі флігеля жили після одруження Леся Українка і К. Квітка. 1955 на фасаді головного будинку встановлено мармурову меморіальну дошку, 1971 замінено на дошку з чорного граніту на честь Лесі Українки (арх. В. Шевченко).

З кін. 1990-х рр.— Посольство Італійської Республіки.

Джерело 

Оцінка: +4 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

В будинку № 22 на Золотій вуличці (Zlata ulicka) з 1916 по 1917 рік жив і працював Франц Кафка.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Золота вуличка, Злата вуличка (Zlata ulicka) — знаменита старовинна вуличка Праги з бруківки, яка знаходиться в Празькому Граді, — один із символів міста. Зовнішній вигляд вулиці представлений маленькими двоповерховими будинками, які колись були вбудовані прямо в старовинну кріпосну стіну. А свою назву отримала тому, що тут жили і працювали карбувальники золота – ювеліри.

Празький Град забудовувався досить стихійно. У 1597 році король Рудольф II видав указ про передачу вільних просторів під арками Владиславської кріпосної стіни в пряме користування стрільцям міста. Саме вони сторожували ворота, а також чатували ув’язнених. Потім вуличка стала ремісничої, і тут з’явилося багато бідноти. В наші дні вулиця є одним з місць паломництва туристів, а маленькі будиночки стали магазинами сувенірів з дуже гідними галереями та експозиціями.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На місці, де зараз знаходиться палац, в 1545-1574 роках був побудований великий особняк для одного з представників знатного чеського роду Рожмберків. Незабаром він зміг викупити сусідні будинки Швамберків (Švamberk) і Розміталів (Rožmitál) і перебудувати всі три будівлі в помпезний Рожмбергський палац (чеськ. Rožmberský palác). Резиденцію прикрашали фронтони з фігурним живописом і розпис на стінах в техніці сграфіто. Завдяки частим прийомам і вечорам на деякий час палац став центром політичного і культурного життя Праги.

Однак незабаром, в 1600 році, Петро Вок з Рожмберка змушений був обміняти свій палац на нинішній Шварценбергський палац імператора Рудольфа II, який виявив бажання збільшити старий королівський палац за рахунок сусіднього Рожмбергського. Відмовити монарху Рожмберг не наважився.

У 1755 році в Рожмбергському палаці відкрили Інститут шляхетних дівчат. Він призначався для виховання дівчат із збіднілих дворянських сімей, а першою абатисою стала дочка Марії Терезії - ерцгерцогиня Марія-Анна. Символом інституту був образ Непорочного Зачаття Діви Марії в овальній золотій медалі, окантованій білою емаллю. Палац був перебудований для потреб інституту і надбав свій нинішній вигляд.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Базиліка святого Георгія (Іржі) (Bazilika svatého Jiří) - друга за величиною церква Празького граду.

Перший камінь споруди, тоді ще ротонди, поклав близько 920 року князь Вратіслав I (батько св. Вацлава). У 973 році біля церкви сестра Болеслава II Млада заснувала монастир. Млада була присвячена в абатиси в Римі, звідки привезла до Чехії перших черниць ордена св. Бенедикта. Завдяки зусиллям Млади романська ротонда була перебудована і перетворилася в тринефну базиліку.

На початку XIII століття до південної сторони вежі була прибудована капела св. Людмили. Південний портал базиліки (з Іржської вулиці) прикрашений рельєфом, що зображує св. Іржі, який воює з драконом (автор Бенедикт Рід).

Західний фасад базиліки набув сучасного вигляду в період бароко в результаті перебудови, зробленої Франческо Каратті (в 1671 році) і Франтишеком Максиміліаном Канька (в 1718-1722 роках). Скульптури на фасаді зображують князя Вратислава і абатису Младу.

Базиліка являє собою тринефний об'єм з романськими сполученими вікнами і крипт, що знаходиться під піднесеним пресбітерієм. У крипті, що відноситься до XII століття, була похована ігуменя монастиря. У базиліці був похований і її засновник князь Вратіслав (місце поховання відмічене кам'яним саркофагом з розмальованим доповненням), а також кілька князів з роду Пржемисловічей. На стінах хору збереглися залишки романських розписів. У південній стіні базиліки знаходиться капела св. Людмили. Надгробок було зроблено на замовлення Карла IV, хоча тіло святої було перевезено в базиліку вже в 925 році.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Фонтан Карратіхо (чеськ. Carratiho kašna) - перший фонтан на території фортеці Празький Град. Створено італійським майстром Франческо Каратті в 1662 році в стилі раннього бароко.

Фонтан прикрашають символи імператора Леопольда I - картуш з буквою «L» і барельєф лева. Спочатку архітектурна композиція фонтану була багатшою - на постаменті, який в наш час залишається порожнім, перебувала статуя святого Іржі. Також був присутній ще один резервуар для води, пізніше запозичений для Орлиного фонтану.

Джерело

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Нове пробство (чеськ. Nové proboštství) - красива будівля в неоготичному стилі на території фортеці Празький Град. Було побудовано архітектором Йосефом Моцкер в 1877-1888 роках для пробста капітулу Собору святого Віта.

Двоповерхова симетрична будівля з неоштукатуреної цегли з двома ризалітами, прикрашеними щипцями, виділяється єдиним балконом на лівій стороні і статуєю святого Вацлава роботи Людвіка Шимека на розі. Всередині знаходиться домашня капела, де в створеному Моцкером вівтарі встановлено картину Франтішека Секвенса.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Літературно-меморіальний музей, присвячений Тарасу Шевченку, висвітлює київський період його життя. Розміщений у будинку чиновника Івана Житницького, спорудженому 1835 р. на колишньому Козиному болоті (тепер пров. Шевченка, 8-а, поруч із Майданом Незалежності). Тут квартирував поет з весни 1846 до свого арешту — 5 квітня 1847 року.

Джерело 

На фасаді будинку розміщено меморіальну дошку Кобзареві.