Свято-Преображенський храм в с. Сковородинiвка

Portret użytkownika Tan-Tol
  • Теги:
    • Православный храм,
    • Kultowe zabudowania

Ocena: +5 / 1 participant / 1 zalecenie / (+0) (-0) jakość

  • UkrainaCharkowski obwódСковородинівка
Opis

Джерело

На території садиби Андрія Ковалівського, у будинку якого закінчився земний шлях українського філософа і просвітителя  Г.С. Сковороди, розташовувався символ духовної величі краю  - Свято-Преображенський храм.  

Джерело старої фотографiї

У 1794 році  його почали будувати, а 1795 роцi в Пан-Іванівці «по благословению преосвященного Феотикса» була освячена церква Преображення, і хутір Іванівка став селом Пан-Іванівкою -  центром приходу замість Кадниці.  Ще в середині ХІХ ст. в пан-іванівській церкві зберігалися стародруки: «Апостол» (М., 1688), «Псалтир» (М., 1680), «Тріодь цвітна» (М., 1696), «Євангеліє» (М., 1701), «Патерик Печерський» (К., 1702), «Служебник» (М., 1739), «Мінеї служебні» (М., 1741)[1, с.169 ].

У 1810 році в Іванівському приході 5-го класу значилося прихожан 809 чоловік і 832 жінки; у 1830 – 814 чоловік, і 876 жінок; у 1850 – 690 чоловік, 800 жінок[1, с.169].

1871 року була оновлена церква.
 Про її вигляд відомо з фотографії 1930-х років та спогадів місцевих жителів. Дерев’яний храм був розписаний під цеглу і вкритий залізом. Із західного боку  - портик з чотирма колонами і трикутним фронтоном. Будівлю увінчував  купол, критий залізом.

У 1902 році відкрито церковно-приходську початкову школу (трирічну).  Учнями школи були, в основному, хлопчики. Дівчаток навчалось мало. Їх батьки до школи не пускали. За навчальною програмою вивчали математику, письмо, читання і географію. Читали «Псалтир», Часослов. Ці предмети вивчали з учителькою Марією Федорівною. Обов’язкові були уроки з вивчення Закону Божого. Цей предмет вивчали із священиком отцем Герасимом. Він був суворим з учнями, порушниками дисципліни.

Старожили села розповідають, що “церква була не просто хороша, а душевно хороша: велика, красива, прибрана та обгороджена. Біля церкви, на майдані, щороку на Спаса (Преображення Господнього — храмове свято) селяни організовували ярмарок. Сюди з'їжджалися з усього ближнього краю кіньми, волами; хто сюди — пішки, а хто з ярмарку — верхи. Зараз дідугани, а тоді підлітки — добре пам'ятають гамір ярмарку. А в неділю і в середу там діяв сільський ринок.

Руйнували церкву не один раз. У час громадянської війни її ледь було не рознесли. Розповідали, що червоноармійці на конях з шаблюками залетіли у церкву і все, що їм церковне попадалось, шматували. Та тоді якось ще обійшлося. Близько 1933 року службу  заборонили, церкву було закрито, а в 1937 році з неї зняли купол і дзвони. Один селянин поліз знімати хреста, але обірвався, упав і незабаром помер. Про священика Петра Герасименка ніяких даних немає, десь із 1937 року; скоріш за все, в його проповідях було знайдено щось зле проти нової влади, і його було репресовано.

Приміщення використовували під клуб, зерносховище тощо. Цей храм проіснував до 1943 року, доки його не спалили п’яні есесівці. Пошкоджена церква була сильно, але можна було ще відбудувати. Та замість відбудови її почали розбирати і розкрадати.”

Після визволення села залишки церкви були розібрані, а на її місці влаштовано братську могилу радянських воїнів.          
На початку ХХІ ст. з початком відродження духовності на селі постало питання про спорудження церкви у Сковородинівці.

2 грудня 2005 року відбулися загальні збори Сковородинівської громади, на яких розглядалося питання про створення Свято-Преображенської релігійної громади, яка б займалася будівництвом церкви. Громада виявилася недієвою, питання щодо спорудження храму не просувалося.

Розміщення каплички поряд з Національним заповідником на фоні будівель ХVІІІ ст. спонукало до необхідності спорудження церкви на тому самому місці, де вона існувала до 1943 року.

5 вересня 2008 року відбувся другий сход села, на якому частково змінено склад релігійної громади, старостою якої було обрано Твердохліба М.М. Він наполягав на спорудженні храму на його історичному місці, а це  територія Національного літературно-меморіального музею Г.Сковороди. Це створило певні труднощі, але після збору необхідних документів дозвіл було одержано. Очолює подальшу роботу настоятель  храму — благочинний VІІІ округу Харківської Єпархії протоієрей Богдан Іванчук.

З моменту призначення настоятелем ієрея Олександра (Хвороста) 1 листопада 2011 р. робота пожвавилася. Директор агрофірми Куценко М.І. дозволив проводити молебни у залі контори, а паралельно було прийнято рішення про спорудження тимчасового храму. Місцеві фермери, підприємці Смиковський В.Б., Суворов М.О., Гіцелєва К.П., Дигало М.О. на чолі з директором агрофірми Куценком М.І. виділили кошти, робітників і розпочали будівництво. Односельчани-робітники торгового дому “Донснаб” (технічний директор Григоренко І.С.) у міру можливостей брали участь у спорудженні тимчасового храму. Голова сільської ради Єлісєєв А.І. став координатором будівельного  процесу.

Коли покращилися погодні умови, почалися інтенсивні роботи по будівництву та опорядженню тимчасового храму. Вагомий внесок в організацію та матеріальне забезпечення робить Гіцелєва К.П. Керування процесом спорудження і основне фінансування робіт взяла на себе адміністрація агрофірми ім. Г.С.Сковороди і особисто директор Куценко М.І.
Будучи цілеспрямованою, духовно багатою особистістю, він надихнув своїх колег і робітників агрофірми на активну участь у роботах. Cпеціалісти Субота В.П., Хайло О.Д., Антонян Ж.Г., Твердохліб М.М., Омельчук О.Й. стали його надійними помічниками і однодумцями. Від підприємства були задіяні Зірка В.В., Партола Є.В., Лукаш В.О., Лукаш М.О.,  Лукаш В.І., Вацюряба А.М., Вацюряба В.М., Коробка О.Б., Енгельман О.М., Грінченко О.І., кранівник Макарчук П.А. На будівництві працювали і робітники, залучені сільським головою Єлісєєвим А.І.: Чорногор А.Д., Михно В.В., Лобуренко В.М., Трохименко О.В., Арутюнян Л.Л., Антонян Ф.Г., Клецко Р.Ю. Активну участь взяли прихожани Вак О.І., Ярослав О.А., Стрижак Л.І., Шайдецька Н.Г., Хамлюк С.М., Канівець Л.В. Усім селом готувалися до освячення та відкриття тимчасового храму. Одні допомагали фінансово (сподіваємось на подальшу підтримку), другі вчаться виконувати обов’язки читців і вже читають на службах, треті дарують необхідні речі для храму… Багато часу навчанню церковного співу приділяють півчі крилосу Грінченко Л.І., Стрижак Л.І., Михно Н.В., Федоренко Г.М., Шайдецька Н.Г. Особлива подяка всім, хто регулярно відвідує Літургії, служби.

5 квітня 2012 року в тимчасовому храмі розпочалися богослужіння.

В цей день були освяченi тимчасовий храм, купола, дзвони (подарувала  агрофірма).

Освячення провели священики округу: о.Богдан Іванчук, благочинний, який очолив богослужіння, о.Олександр, настоятель нашого Свято-Преображенського храму, о.Федір Славіогло (с. Писарівка), о. Андрій Рябушко (с. М.Рогозянка), о.Георгій Разін (с. Довжик), о. Діонісій Крилов (с. Олександрівка).

Із знаменною подією присутніх поздоровили голова РДА Горішній І.І., сільський голова Єлісєєв А.І. Директор місцевого господарства Куценко М.І. висловив упевненість у тому, що незабаром поряд височітиме   постійний, красивий, величний Свято-Преображенський храм, який стане архітектурною окрасою нашого краю. Протоієрей Богдан Іванчук привітав усіх із появою ще однієї благодатної лампади в Золочівському районі і подякував настоятелю о. Олександру, всім, хто брав участь у будівництві, хто сприяв появі церкви, за труд на славу святого православ’я, за затрачені кошти і зусилля, які обов’язково принесуть духовні плоди віри та спасіння, побажав Божої допомоги і успіхів у роботі, висловив упевненість, що приход стане центром утвердження основ духовності та моральності.

Проект нового храму Джерело

Raporty
Portret użytkownika Vikont
1 Zdjęcia
Vikont
0
Twoja ocena: Brak

Powrót do góry