м. Львів. Кам'яниця Ґренсівська

Архітектура кам’яниці на пл. Ринок, 41 – колишньої “Ґрендзовської” – зафіксувала нашарування різних будівельних періодів. Стиль симетричного фасаду на 3 вікна, перехідний від рококо до класицизму, можна вважати типовим для доби Йосифа ІІ. Виразний гротесковий маскарон над вхідним порталом, швидше за все, є пам’яткою пізнього бароко. 

Історія

Традиційна назва будинку, подана у ліктьовому податку 1767 р. – “кам’яниця Ґренсівська” (Ґренцівська, Ґрензовська). Інша його історична назва – “кам’яниця Карвівська” (Karwowska). Був зведений у XVII ст. на місці будівлі, датованої XV ст. За розвідкою Володимира Вуйцика, дата однієї з перебудов – 1668 р. Із досліджень Бориса Мельника відомо, що у XVII–XVIII ст. тут була розташована господа одного з найбагатших львівських цехів – золотарського.

У ІІ пол. XVIII ст. об’єкт зазнав значної перебудови: змінено планування, оновлено фасад. 1881 р. надбудовано 4-йповерх, і кам’яниця набула сучасного вигляду. У ІІ пол. ХІХ ст. вона належала родинам Кєркоровичів (Kierkorowicz) і Барончів (Barącz), тут мешкав видатний львівський скульптор Тадеуш Баронч.

Сьогодні кам’яниця Ґренсівська функціонує як житловий будинок з антикварною крамницею на партері. Технічна документація адаптації 1-го поверху була виготовлена 1972 р., обстеження та пропозиції щодо реставрації датуються 1982 р.

Зараз кам’яниця має ох.№326/38 як пам’ятка архітектури і містобудування національного значення (Постанова №970 Ради Міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 року).

Архітектура

Кам’яниця є частиною лінійної забудови кварталу між вул. Краківською, Вірменською та Друкарською, прилеглого до пл. Ринок з півночі. Займає видовжену в плані ділянку, збережену з часів середньовіччя. За Т. Трегубовою, первісна планувальна структура тритрактової кам’яниці простежується тут на рівні підвалів, зі збереженням старого мурування та готичного за характером порталу. Будівля мурована з каменю та цегли, чотириповерхова, складається з головного будинку та офіцини (флігеля) з внутрішнім подвір’ям. До офіцини з півночі прибудовано кам’яницю №16 на вул. Вірменській. 1-й поверх має структуру, характерну для міщанських кам’яниць XVIII ст. У під’їзді та у приміщеннях крамниці збережені хрестові склепіння.

Головний фасад – тривіконний, із входом на центральній осі, акцентованій балконом 3-го поверху. Партер мурований із кам’яних блоків, рустований. Вхідний портал оздоблено замковим каменем з маскароном XVIII ст. (гротескне зображення вусатого шляхтича). Вікна-вітрини, як і портал, у білокам’яному обрамуванні. На рівні верхніх поверхів фасад членований пілястрами. Вікна у скромних обрамуваннях, на 2-му поверсі – з ліпними вставками у півкруглих завершеннях. Рокайльний балкон 3-го поверху фланкують декоративні балкони-жардиньєрки (характерний атрибут архітектури XVIII ст.). Фасад завершується розвиненим карнизом з рядом іоніків.

З площі до широкої шахти сходової клітки, завершеної світловим ліхтарем, веде вузький проїзд. Сходи – двомаршові, з дерев’яною огорожею. Збереглися металеві двері входу в подвір’я, датовані XVIII ст. В офіцині зовнішні сходи провадять на 2-й поверх.

Пам’ятка, зберігаючи структуру ренесансної ринкової кам’яниці, презентує архітектуру пізнього бароко, з включенням елементів історизму пізнішого періоду.

Джерело тексту