м. Київ. Будинок № 18 по вул. Рейтарській

1908-19 садибою володіла дочка статського рад­ника З. Стаховська (за чоловіком — Файницька), яка розпочала нове будів­ництво. У наріжній, вільній від забудо­ви частині було споруджено великий чотириповерховий з напівпідвалом прибутковий будинок. У напівпідвалі містилися три квартири й двірницька, на верхніх поверхах — по дві кварти­ри: на першому — п'яти- та семикімнатна, на другому й третьому — ше­сти- й семикімнатна, на четвертому — п'яти- й семикімнатна. В будинку пра­цював електричний ліфт, у квартирах були кахляні груби, каміни, каналі­зація, електричне освітлення, водогін. У кожну квартиру був проведений домофон (розмовна труба). В кухнях були печі, обкладені гладенькими глазурованими кахлями, мідні котли з пристосо­ваними для безперервного підігріву води верхніми залізними баками. Для потреб мешканців передбачалися льо­хи та місце на горищі для сушіння білизни. Домовласниця утримувала у будинку приватну бібліотеку. 1922 садибу націоналізовано. 1973-76 будинок капітально відремонтовано. Під час робіт ліквідовано чорний хід та пічне опалення, квартири перепланова­но з пристосуванням під комунальні, влаштовано балкони з боку вул. Стрі­лецької, замінено балконні ґрати з боку вул. Рейтарської.

Чотириповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, з уступами на тильному фаса­ді. Односекційний, перекриття пласкі, залізобетонні. Дах похилий з бляшаним покриттям. Над сходовою кліткою світловий ліхтар. Зв'язок усередині різних за плануванням квартир коридорно-анфіладний.

Архітектура будинку в формах історизму поєднує візерунчастість цегляного декору з елементами ренесансного будівництва (вінцевий карниз, фрон­тон і пілястри по осі головного фасаду) й стилю модерн (різноманітність форм прорізів, оформлення інтер'єрів). Має два чолові фасади з сімома віконними осями з боку вул. Стрілецької і дев'ять­ма — з вул. Рейтарської. Стіни розчле­новано на яруси горизонтальними гур­тами проміжних карнизів, які виділя­ють два середні поверхи. П'ятидільна симетрична композиція фасаду з го­ловним входом з вул. Рейтарської ґрун­тується на динаміці вертикальних чле­нувань, підкресленій контрастом виступних і заглиблених частин.

Центр і бічні осі виявлено розкріповками, між якими розташовано балкони. Цент­ральну вісь з арковим входом акценто­вано трикутним фронтоном в аттику. Пластику фасадів збагачує рельєфне обрамлення віконних прорізів, різне за формами і розмірами. В пишному де­корі використано ренесансні елемен­ти: стилізовані пілястри, замкові ка­мені, рустування. Слізник вінцевого карниза спирається на профільовані кронштейни, між якими розміщено смужки намистин.

У вирішенні інтер'єра вестибюля вираз­но позначився вплив стилю модерн. Металеві огородження мармурових сходів мають характерний лінеарний рисунок. У розпису й ліпленні вико­ристано рослинний орнамент: у деко­рованих фризах і розетках варіюються зображення латаття, маків, лаврового й акантового листя. Контрастне пофар­бування стін і стелі (морські хвилі на білому тлі) створює додатковий декора­тивний ефект.

Будинок — пам'ятка київського домо­будування перехідного етапу від істо­ризму до модерну.

Джерело