Єні-Сала-1 – двоповерховий прихисток стародавньої людини

Біля північно-західних схилів гори Чал-Баш (Сива Голова – кр.-тат.) – однієї з основних вершин Долгоруківської яйли, що височиться над с.Перевальним, на вододілі двох приток балки Єні-Сала знаходиться печера групи Єні-Сала з порядковим номером 1.

Аби сюди дістатися необхідно від джерела Єні-Сала (очевидно, що й печери, і балка, і джерело успадкували свої назви від колишнього села Єні-Сала (Нове Село – тюрк.)) рухатися на схід стежкою, що прокладена лівим бортом балки.

Вид у бік с.Перевальне зі стежки на підході до печери:

Ця стежка виведе як раз до верхнього входу печери Єні-Сала-1 на вододілі двох приток балки.

Верхній вхід:

Печера являє собою нахилену порожнину складної форми і ділиться на дві частини (верхню й нижню) кам’яним завалом, що утворився після обвалу склепіння однієї з нижніх зал.

Тепер верхня й нижня частини печери поєднані між собою сіттю шпарин у завалі.

В глибині верхньої частини печери

знаходиться іще один, третій вхід, точніше – прямовисний колодязь, що розкриває стелю цієї дальньої зали.

Вхід до нижньої частини печери знаходиться поруч із дном балки і, подібно до верхнього входу, має класичний арочний вид.

У печері проводилися археологічні дослідження які показали, що людина почала її обживати не менше 50 тис. років тому. У добу раннього заліза печера використовувалася як мисливський прихисток, язичницьке святилище й стоянка скотарів.

У печері присутні невеликі але цікаві натічні утворення

і мешкають кажани.

Довжина печери 113 м, глибина 17 м.