м. Прага. Собор Діви Марії перед Тином

Kostel Matky Boží před Týnem

Цей собор у Празі є найбільш важливою релігійною спорудою на правому березі Влтави. Помітні в будь-яку погоду з будь-якої точки Праги, дві гострі вежі Тинського храму підносяться над червоними дахами будинків та завдяки додатковим башточкам нагадують дві корони Праги. Ця пам’ятка є окрасою Староміської площі та всієї чеської столиці.

Перша церква Діви Марії на цьому місці згадується разом з лікарнею у хроніках 1135 року, а коли її побудували, наразі невідомо. У ХІІІ столітті храм став парафіяльною церквою і на рубежі ХІІІ і ХІV століть, у зв’язку з ростом міста, потребував розширення. Нову церкву почали будувати на Ринковому майдані Старого міста перед Тином – огородженим місцем, для відстою возів та визначення розміру мита з іноземних торговців, котрі приїхали торгувати в Прагу. Сьогоднішню чудову базиліку, котра високо нависає над сусідніми будівлями, почали будувати в 1360 році, а остаточно завершили тільки на початку XVI століття. Загалом роботи тривали більше 160 років!

Храм не раз перебудовувався, реставрувався, з'являлися нові приміщення та елементи оздоблення. За час будівництва храму змінювалися напрямки архітектурних стилів, щось з кожного стилю зодчі додавали до храмового вигляду та оздоблення, тож в соборі присутні як готичні елементи, так і барокові, а в народній пам’яті собор так і залишився «перед Тином», хоча ні возів ні тину давно немає.

 Фронтон базиліки вражає строгою готичною красою, над тимпаном знаходиться статуя Мадонни в ореолі, а над фасадом височіють дві 80-метрові вежі, побудовані в різний час. Якщо придивитися, можна помітити, що вежі несиметричні, це характерно для готичного стилю. Обидві вежі вінчають балюстради і кутові башточки, які роблять храм схожим на казкову декорацію. З кількох вхідних порталів найгарнішим є, безсумнівно, північний портал, створений у 80-х роках ХІV століття. Відкрита веранда прикрашена балдахінами для захисту скульптур. Портал облицьований панелями з рельєфами скульптурного декору, які зображують сцени Пристрастей Хрестових – бичування, коронацію терновим вінком і розп'яття. Правда, у 1998 році усі панелі замінили копіями, а оригінали були передані Національній галереї.

Настоятель Тинського собору був в той же час ректором Празького університету. Завдяки зв'язку з університетом і впливу видатних проповідників, церква Діви Марії перед Тином в ХVІ столітті стала не тільки духовним центром Старого міста, а й головним гуситським храмом, правда, не на довго – в 1621 році храм був переданий єзуїтам, з нього зняли золоту чашу, символ Реформації, і напис «Правда перемагає». Коли в 1784 році чотири міста Праги об'єднали в одне, Тинський храм став першим престольним храмом нового міста.

Останній ремонт церкви відбувався протягом 1973–1995 років, але роботи з відновленням інтер'єру тривають досі. Нині костел - це тринефна базиліка з вежами та трьома хорами. Загальна довжина становить 52 метри, ширина - 30 метрів, висота веж - 80 метрів.

 Інтер'єр церкви ідеально збалансований. Вертикальність готики знаходиться в гармонії з оздобленням, яке поступово змінювалося у всіх інших стилістичних періодах. Особливої уваги заслуговує орган Тинського храму – це найстаріший орган в Празі, виготовлений майстром Мундтом в 1673 році, відреставрований в Бонні, та в 2000 році повернутий на своє колишнє місце в костелі Діви Марії.

Всередині храму численні плити свідчать про поховання тут відомих і маловідомих, але достатньо заможних, особистостей, великих людей і героїв Чехії, чий прах зберігається в Тинському храмі. Деякі могильні плити пошкоджені через те, що в давнину вважалося – добряче наступити на плиту є вірним способом позбутися зубного болю, тож городяни і пританцьовували в храмі.

Джерело