м. Київ. Будинок № 123 по вул. Саксаганського.

Побудований у 1912-1913 роках. П'ятиповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані Т-подібний. Первісно над ризалітом була дерев'яна мансарда. Перекриття пласкі, дах похилий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування секційне, на кожному поверсі розміщено по чотири квартири. Має парадні мармурові сходи та двоє чорних сходів, вхід на які здійснювався з торцевих фасадів ризаліту, ліфтову шахту. Первісне опалення пічне. Оздоблений у стилі пізнього модерну. Пам’ятка архітектури.

Композиція головного фасаду симетрична, з двома бічними осями, утвореними  розкріповками з високими аттиками. Площину стін перших двох поверхів оброблено під руст. Вирішення фасаду ґрунтується на чергуванні віконних прорізів різної конфігурації: рядові вікна другого поверху мають сплющені аркові перемички, в розкріповках – напівциркульні, які повторюються на четвертому поверсі. Третій і п'ятий поверхи оформлено прямокутними вікнами з лиштвами і сандриками. Рядові вікна четвертого поверху з напівциркульними перемичками і сандриками з'єднано по горизонталі гуртами, що надає цьому поверху найбільшої виразності та парадності. Декоративне оздоблення головного фасаду (наріжні розкріповки, лиштви і сандрики вікон, горизонтальні міжповерхові гурти, вінцеві карниз  та аттики) змодельовано в цеглі. У полях сандриків вікон четвертого поверху, декоративних нішах верхніх частин розкріповок, під профільованим вінцевим карнизом вміщено орнаментальний декор у вигляді рослинних композицій. Аттики акцентовано ліпленими рельєфними композиціями, в центрі яких зображено стилізовані чоловічі маскарони у картушах. Фасад з боку подвір'я має стримане оздоблення: міжповерхові профільовані гурти і декоративні пояски з сухариків. Віконні прорізи другого поверху оформлено вухатими лиштвами.

Первісно стелі приміщень в інтер'єрах прикрашало ліплення, підлога була паркетною. В центральному вестибулі збереглись оздоблення стін у вигляді «дзеркал» складної конфігурації та керамічна підлога міжповерхових майданчиків, малюнок якої – стилізована квітка волошки в обрамленні вигнутих стеблин – повторюється в рельєфному фризі на головному фасаді. Збереглися також первісне заповнення вікон та балконні ґрати з характерним для модерну витонченим рисунком.

Будинок – цікавий зразок житлової архітектури в стилі пізнього модерну, який формує історичне середовище вулиці.

Джерело