м. Київ. Театр оперети.

Колишній Троїцький народний будинок Київського товариства грамотності, зараз Київський національний академічний театр оперети. Урочисті закладини відбулися 12 липня 1901. Автор проекту – архітектор Г. Антоновський. Нагляд за будівництвом здійснював 1902 на його прохання архітектор П. Голландський. Підрядчик будівельних робіт – Л. Гінзбург, електроосвітлення – Російське електричне товариство "Уніон". Освячення та урочистий акт відкриття народного будинку відбулися 15 листопада 1902. У споруді були зала для глядачів на 1 тис. осіб, по дві зали бібліотеки-читальні, пересувного музею навчальних підручників та недільної школи і вечірніх класів для дорослих, приміщення чайної, дешевої їдальні, книжкової крамниці, квартири для завідувача будинку, бібліотекаря і служителів, дві трикімнатні квартири для здачі в найм. 1906 споруду перебудовано. Пам’ятка архітектури.

Будинок двоповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, пофарбований, у плані прямокутний, симетричний, видовжений по осі захід-схід. Центральний вхід із головного – західного фасаду. На поздовжню вісь послідовно нанизуються приміщення вестибюля, фойє, зали для глядачів та сценічної частини. Для планувальної структури характерне центральне розташування зали для глядачів, до якої зі сходу прилягає сценічна коробка, з півдня, заходу та півночі її оточують приміщення фойє та кулуарів. З північного та південного боків розміщено по дві сходові клітки. Зала, розрахована на 1006 глядачів, складається з партеру та двох ярусів балконів, які спираються на чавунні колони. Перекриття пласкі балкові бетонні, дах над високими об'ємами зали для глядачів та сценічної коробки скісний на кроквяних фермах.

Декор на фасаді виконаний з цегли. Горизонтальний гурт, що проходить по усіх фасадах, поділяє їх на два поверхи. Характерні великі прямокутні, видовжених пропорцій вікна, не властиві театральним будівлям, над ними — клинчасті перемички з розвиненим замковим каменем. Вузькі простінки оформлено пілястрами. Завершує будівлю карниз простого рисунка. В його профілюванні вбачається вплив архітектури модерну. Стіни сходових кліток рустовані, прорізані арковими віконними отворами. Західний фасад декоровано пишніше за інші. По центру його – аттиковий півповерх, що відповідає висоті зали для глядачів. Над вікнами другого поверху – три фрагменти пишного ліпленого декору. На центральному фасаді на рівні третього поверху в овальних нішах розміщено погруддя Т. Шевченка та М. Гоголя. В інтер'єрах ліплений декор зберігся у залі для глядачів: оздобленні стелі, сценічного порталу, огородженнях балконів.
Будівля – зразок нового типу культурно-просвітницької установи початку 20 століття, її архітектурні форми раціоналістичні, в них максимально використано конструктивні та декоративні можливості цегляного мурування.

Джерело