Деліклі-Бурун – «Ніздрі» над Ласпі

Деліклі-Бурун – досить вузький гребінь, що з заходу сусідує з Ільяс-Кая , разом з якою вони утворюють єдиний масив. Краєвиди, що відкриваються з гребеня, круті обриви з обох боків, незвичний вигляд такої знайомої Ільяс-Кая – це все не залишить байдужим того, хто вирішить тут прогулятися!

Вид на Деліклі-Бурун з хребта Донгуз-Орун :

Вид на Деліклі-Бурун і Ільяс-Кая з Куш-Кая:

Вид на Деліклі-Бурун з Ільяс-Кая:

На початку підйому, в західній частині гребеня, є кілька зручних оглядових майданчиків:

В одному з таких місць колись були облаштувалися роупджампери:

Також тут знаходяться й «ніздрі» – наскрізні отвори в скелях завдяки яким гребінь і отримав свою назву.

Перша ніздря:

Друга й третя ніздрі:

Третя й четверта ніздрі:

Після підйому західним схилом гори починається найвидовищніша, але трохи екстремальна частина прогулянки, де траплятимуться досить складні ділянки на яких не обійтися без скелелазіння. Чим далі, тим вужче гребінь і складніше рух. Але ж і гостріші емоції – від захоплюючих краєвидів, стрімких урвищ і висоти!

Ільяс-Кая звідси виглядає дуже незвично – не так як з усіх інших точок. З кожним кроком вона стає все ближче й величніше, до тих пір поки «стежка» не впирається в її основу.

Тут, серед кам’яного хаосу, знаходиться цікавий двометровий останець, що нагадує кам’яний гриб.

За «грибом» починається стрімкий спуск через ліс, який з рештою виводить до сідловини між Тишларом і Ільяс-Кая.

Корисні поради: людям, що побоюються висоти, новачкам у гірських прогулянках, що не мають досвіду подібних подорожей, я би цей маршрут не радив. Якщо погода не сприятлива – сильний вітер, мряка, я вже не кажу про дощ, сніг і обледеніння – спроба пройти по гребеню може закінчитися фатально.

Ось як зловороже виглядає ця місцина в негоду (наша перша спроба пройти цей маршрут, від якої довелося відмовитися, фото зроблене о дев’ятій ранку):

На особливу увагу заслуговує одна ділянка, приблизно на 2/3 шляху: в цьому місці «стежка» впирається у скельну стіну, справа (з боку моря) – урвище, зліва – дуже стрімкий голий скелястий схил – майже таке саме урвище. І не зрозуміло, як тут рухатися далі.

Ось це місце:

Обходити стіну потрібно ЗЛІВА (а не так, як на фото) по досить вузькій скельній полиці, яка до того ж має невеликий нахил у бік обриву. Ділянка досить стрьомна, на щастя її довжина не більше 4-х метрів. Якщо волого і слизько – дуже високий ризик падіння, а падіння на цьому відтинку – смерть без варіантів, адже приземлитися з 20-метрової висоти на камені вдало не вийде. Фото самої ділянки, нажаль, немає, адже було не до фотографій.

Докладний опис маршруту тут .