Пам'ятна дошка про відкриття першої школи, м. Рубіжне

На вул. Смирнова, 27 розташована середня школа № 1, яка є найстарішою в м. Рубіжне. Про це нагадує пам'ятна дошка на фасаді будівлі навчального закладу.

В січні 1928 року в селищі "Русска Краска " (так тоді називали Рубіжне) була організована житлово-будівельна кооперація "Хімік". Її правління вирішило побудувати школу, яка конче була потрібна молодому робітничому селищу. В 1930 році селище почне називатися Рубіжним, а з 1934 року стане містом.
Восени 1928 року під школу був закладений фундамент і заготовлений будівельний матеріал. В той час селище було обмежене вулицею Визволителів (в той час Леніна), де стояв ряд одноповерхових 12-квартирних будинків, а вище -   4-квартирні. Все це називалося старою колонією. Новою колонією називали кілька одноповерхових будинків в районі колишнього БК імені Кірова. В селищі "Русска Краска" була організована початкова школа. Спеціального шкільного приміщення не було, діти навчалися в колишньому військовому полку в солдатських казармах. В цих приміщеннях і формувалася школа №1.
До зведення будівлі школи приступили ранньою весною 1929 року, і, незважаючи на складності, школа №1 була здана в експлуатацію 1 вересня 1929 року з відмінною оцінкою. Після завершення будівництва і виготовлення парт, шаф, іншого шкільного інвентарю - все було здано по акту директору школи №1 Шляханову Олександру Лукичу. Це була красива будівля з великими і світлими вікнами, побудована на пустирі віддалік від селища. Навколо школи не було жодного дерева, жодного кущика - лише пісок. Там, де тепер знаходиться ДЮСШ №1 була велика яма і учні два роки її засипали піском.
Перші два роки школа займала тільки перший поверх. На другому поверсі розташувався хіміко-механічний технікум. Школа працювала в дві з половиною зміни, навчання велося українською мовою. В 1931-1932 рр. технікум отримав нову будівлю, і школа зайняла другий поверх. В школі було 33 класи: 20 початкових і 13 - 4-7класів.
До 1934 року школа називалася ФЗС (фабрично-заводська семирічка), а з 1934 р. - ФЗД (фабрично-заводська десятирічка).
Для того часу школа мала добру навчально-матеріальну базу. Рубіжанський хімкомбінат надавав шефську допомогу школі: обладнав хімкабінет-лабораторію, навчальні майстерні з обробки металу, робочу кімнату для учнів навчальних класів, щорічно проводив ремонт школи, виділяв з свого фонду квартири для вчителів школи.
Країні потрібні були висококваліфіковані кадри в усіх сферах народного господарства, тому виконуючи всеобуч з початкової освіти, школа намагалась дати середню освіту багатьом учням для того, щоб вони змогли вступити на навчання до ВНЗ. В школі був створений фонд всеобучу для надання матеріальної допомоги учням із малозабезпечених сімей. Учням випускних класів щомісячно видавалася стипендія в розмірі від 15 до 25 карбованців.
В школі навчалися діти працівників хімзаводу "Червоний прапор ". Саме вони посадили сквер імені Боровського, в якому пізніше збудували кінотеатр. В школі навчалися і діти, які мешкали в Варварівці, Кремінній, Кудряшівці. Тоді школа мала такий саме вигляд як і зараз. Спортзала була розташована в кімнаті сучасного хімкабінету, актова зала - в сучасній роздягальні, їдальні в школі не було. В районі заводу металовиробів було кілька бараків, де знаходилась їдальня, куди учні на великій перерві групами ходили на учнівський сніданок. Існувала кабінетна система, діти готували уроки в класах (вчились за бригадним методом). В 1935 році в школі під керівництвом завуча, вчителя математики Момотенко був організований шкільний кооператив, в якому на перерві продавалися цукерки, різноманітні шкільні речі. Всім керували самі учні. Довіра була повною. Виручку самі збирали, звітували. Дуже часто в школі демонстрували кіно, де обслуговування здійснювалось учнями школи.
На великій перерві щоденно проводили різні заходи: грав гарний струнний оркестр, ставили невеличкі сценки, виступала агітбригада. Костюми шили самі учні, допомагали батьки. Драматичний гурток, струнний оркестр, агітбригада виїжджали з концертами в села Варварівку, Білявку, Кремінну. Інколи концерти були платні, і кошти від них йшли на костюми, реквізит, фарби.
Під час фашистської окупації школа не працювала, шкільне приміщення було пошкоджене: вікна були без скла, в класах було холодно. Учні і вчителі самі взялися за відбудову школи. Заняття в школі розпочалися з 1 жовтня 1944 року, а в 1943-1944 рр. учні навчалися в приміщенні, де розташувався дитячий садок (напроти ГІПРО). Заняття переривалися частими повітряними тривогами. Вивчали тракторну, санітарну справу. Учні 8-10 класів відправлялися копати шанці в Гречишкіне.
На початок 1944-1945 р. в СШ №1 було 710 учнів і укомплектовано 21 клас. Школа працювала в дві зміни: з 8-00 до 12-00 - 1-4 класи, з 12-00 до 18-15 - 5-10 класи. В школі працювало 27 вчителів: з вищою освітою - 4 особи, з незакінченою вищою освітою – 10, з середньо-спеціальною - 11, з середньою - 2 особи. 3 багатьох предметів не було достатньої кількості підручників, зошитів школа отримувала в середньому 1-2 штуки на одного учня. При школі був організований буфет, де учні отримували по 50 грамів хліба і 10 грамів цукру на день. Піонери шефствували над палатами шпиталю, надавали допомогу, виступали перед пораненими з концертами, писали листи їх рідним.
Школа мала підсобне господарство, де учні вирощували картоплю, кукурудзу, соняшник. Учні 6-9 класів по 4 години на тиждень працювали на хлібокомбінаті.
З 1962 р. школа стала 8-річною.
Виконуючи Закон України про мову, школа, як і в перші роки свого існування, з 1997 р. отримала статус україномовної.
Загальноосвітня школа І–ІІ ступенів № 1 у 2009 році відсвяткувала своє 80-річчя. За довгу історію учнями школи  були видатні люди: І. Померанчук - фізик-теоретик; М. Мащенко - відомий кінорежисер, заслужений діяч мистецтв України; Б. Буряк – член Союзу письменників України, доктор  філологічних наук та інш.
Сьогодні це невелика школа, у якій навчається 176 учнів і працює 22 педагоги.
Джерело.