м. Чернівці. Кафедральний собор св. Параскеви.

Церква святої Параскеви Сербської — одна з найгарніших культових споруд міста Чернівці. Її будівництво почалося 1844 року біля старої дерев’яної церкви (на декілька десятків метрів південніше). Зараз на місці маленької церкви, навпроти великого храму, стоїть хрест. Священна споруда будувалася за проектом місцевого архітектора А. Павловського. Особливих зусиль доклав тодішній настоятель храму Андрій Васильович, який пожертвував на богоугодну справу власні кошти. Він довів будівлю аж до самого даху, але для продовження робіт йому забракло грошей. Завершити будівництво, яке затягнулося майже на два десятиліття, допоміг Буковинський православний релігійний фонд. Церква була освячена 5 (17) лютого 1862 року єпископом Євгеном Гакманом на честь преподобної Параскеви Сербської.

Саме у церкві Св. Параскеви відбулась подія, яка стала знаковою для пробудження найчисленнішої громади Буковини: місцеві русини вперше усвідомили себе українцями. Це сталося 29 лютого (за ст. ст.) 1864 року, коли у новозбудованому міському храмі урочисто вшанували 4-ті роковини смерті Кобзаря. Ця ідея народилася у середовищі українських гімназистів та семінаристів міста, які познайомилися з творчістю Шевченка завдяки своїм викладачам. Богослужіння з нагоди роковини відправив отець Сидір Мартинович. В урочистостях взяли участь як православні так і греко-католики.

У радянський час храм було закрито. Тривалий час приміщення церкви використовували під склад, згодом перетворили на шаховий клуб. При цьому всі фрески на стінах були знищені й замальовані. Будівлю церкви повернули віруючим у роки перебудови. На той час від усього церковного інвентарю вціліли лише центральне панікадило (світильник) і великий дзвін. Православна громада церкви Св. Параскеви одна з перших у Чернівцях перейшла під омофор патріарха Київського і Всієї України Мстислава. Від 1992 року храм тимчасово набув статусу собору. Відтоді цей храм є кафедральним собором Чернівецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату.

Джерело