Пам’ятник Генріху Шютцу у Дрездені

Генріх Шютц (нім. Heinrich Schütz, 1585 — 1672) — німецький композитор і органіст раннього бароко. Вважається найвидатнішим німецьким композитором до Баха.
З 1599 року співав у Кассельській придворній капелі. У 1609—1612 роках вивчав композицію у Венеції. Деякий час був органістом в Касселі, а 1615 року переїхав до Дрездена, де він служив композитором при дворі курфюрста Саксонії. Після Тридцятилітньої війни влаштувався на роботу в Копенгагені. Повернувся до Дрездена 1641 року, де й залишався до самої смерті. Був похований у Дрездені, але його могила була знищена.
Генріх Шютц став основоположником багатьох жанрів німецької музики. Його опера «Дафна» вважається першою німецькою оперою — ця опера була виконана у Торгау в 1627 році, проте музика була втрачена.
Шютц переніс на німецький ґрунт досягнення венеціанської школи — поліхоральність і концертний стиль. Він зробив значний внесок у розвиток музики лютеранської церкви, привнісши в неї барокові композиційні прийоми і правила, розроблені в Італії в першій половині сімнадцятого століття. Він об'єднав їх з методами нідерландської школи, в якій був вихований. Наприкінці життя написав три страсті, роблячи внесок у поновлення середньовічних жанрів.
Шютц відзначений як музикант у Календарі Святих лютеранської церкви 28 липня з Йоганном Себастьяном Бахом і Георгом Фрідріхом Генделем.

Джерело та портрет Генріха Шютца