м. Київ. Микільська брама Київської фортеці.

Триповерховий з боку рову і дво­поверховий з боку Печерська будинок казарми має в плані складну кон­фігурацію. Центральна частина виділе­на, фланковані прямокутними вежами бічні крила розгорнуті до поздовжньої осі під тупими кутами. У центрі бу­динку містилася брама із подвійним арковим проїздом, до якого під’їжджа­ли дерев'яним підйомним мостом, що частково спирався на кофр – прямо­кутну споруду казематного типу для поздовжнього обстрілу рову та гласису. На поч. 20 ст. у зв'язку з прокладенням поруч з казармою трамвайної колії браму було зачинено. На місці розібраної оборонної стіни прокладено вул. Микільську. У 1930-х рр. пе­ред головним фасадом збудовано житло­вий будинок (вул. М. Грушевського, 9). У 1950-х рр. кофр надбудовано ще одним поверхом.

Будинок цегляний, складається із скле­пінчастих відсіків-казематів, що мали по дві амбразури на зовнішньому фасаді. Поверхи об’єднані двома сходо­вими клітками, мають коридорно-анфіладне планування. Під час за­кладин будинку загальної довжини бл. 160 м здійснено складні інженерно-будівельні роботи щодо влаштування фундаментів на насипному ґрунті. Для оформлення брами використано декоративні архітектурні елементи, які імітують машикулі й мерлони сере­дньовічних замків. Центральний проїзд був оформлений пучками напівколон з відлитими із металу капітелями композитного ордера (не збереглися), полотна воріт — масками левів і орна­ментами (збереглися частково). Поєд­нання рис різних архітектурних стилів є прикладом одного з ранніх проявів еклектизму в архітектурі міста.

У казематах Микільської брами місти­лися головна гауптвахта (з 1855) та приміщення для «таємних арештантів» (з 1863). У радянські часи – гарнізонна гауптвахта.

Джерело