Борис Мозолевський та Хортиця

Одна із головних пам'яток Запоріжжя – комплекс курганів Зорова могила, розташований в центральній частині Хортиці. Хоч більшість курганів насипана екскаваторами, а деякі скульптури зроблені нещодавно, комплекс відіграє значну роль у знайомстві з минулим острова. Хортицю вивчали багато істориків, археологів. Один із них-  Борис Мозолевський, який прославився знахідкою пекторалі. В його пам'ять біля комплексу встановлені пам'ятні знаки з віршами «кращого археолога серед поетів, кращого поета серед археологів».

Завдання фотоквесту – знайти на острові 6 знаків, зробити фотографії із знаками та викласти їх на сайті. В пошуках допоможе карта. Відстань між знаками біля 1,5 км. В завданні квесту: відповідь число -6.

Мозолевський Борис Миколайович  український археолог і поет, дослідник скіфської старовини.
Керівник експедиції, яка, серед іншого, дослідила відомий скіфський курган Товсту Могилу та відкрила славнозвісну пектораль.
Народився в селянській родині. У школі-семирічці Борис почав писати вірші. Через матеріальну скруту опинився серед вихованців Одеської школи Військово-повітряних сил СРСР. Вступив до військово-морського авіаційного училища в Єйську, де навчався разом з майбутніми космонавтами  Г. Шоніним і Г. Добровольським. Училище не закінчив через дострокову демобілізацію, пов'язану з скороченням радянської арміїю. Після демобілізації переїхав до Києва, де протягом майже 10 років працював кочегаром. Без відриву від роботи з 1958 до 1964 року заочно навчався на історико-філософському факультеті Київського університету. Після закінчення університету працював у 1965—1968 роках редактором у видавництві «Наукова думка», редагуючи видання з археологічної тематики. . Однак «брежнєвський репресанс» повернув Мозолевського до кочегарки… і подружилися двоє кочегарів: Василь Стус і Борис Мозолевський.
З 1968 р. починає працювати позаштатним співробітником Інституту археології, бере участь у польових дослідженнях групи курганів Гайманова Могила у Запорізькій області. У велетенському 8-метровому кургані Гайманова Могила вдалося знайти незайману грабіжниками велику господарську нішу, де були амфори, бронзові казани, залізна жаровня та інші речі. А у вщент пограбованому склепі царя була знайдена схованка із чудовими золотими платівками від двох дерев'яних посудин, два ритони, обкладені сріблом і золотом та срібна із позолотою чаша із рельєфним зображенням скіфів.
З 1969 р. Борис Мозолевський очолює археологічну експедицію, яка продовжила дослідження курганів у районі річок Солоної, Базавлук, Чортомлик.
Однак над українцем-патріотом згущувались хмари, загроза мордовських таборів була вже реальною. В етюді «Шлях до себе» Борис Мозолевський писав: «І коли зашморг вже зовсім мав зійтися навколо моєї шиї, збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення. Так вимріяв і вистраждав я собі свою Товсту Могилу. Зухвальство моє було винагороджене царською пектораллю. Замість Мордви я потрапив до Інституту археології АН УРСР, до якого мене поспішили зарахувати заднім числом».
21 червня 1971 року експедиція під керівництвом Б. Мозолевського під час археологічних досліджень Товстої Могили зробила найсенсаційнішу знахідку ХХ століття — багате скіфське поховання, серед скарбів якого була славнозвісна Пектораль. Одягнувши її на шию і замаскувавши старою тілогрійкою, Мозолевський інкогніто доставив безцінну знахідку до Києва.
Після розкопок Товстої Могили Борис Мозолевський став одним із найавторитетніших дослідників скіфських курганів. Він блискуче захистив кандидатську дисертацію, тема якої — скарби з Товстої Могили. 3 1986 р. і до кінця життя працював завідувачем відділу, потім — сектора скіфської археології Інституту археології НАНУ. Був прийнятий до Спілки письменників України.
А за кордоном було видрукувано лист Мозолевського до Стуса: Прости мене, Василику, мій брате, За всі твої печалі і жалі, Що ти один ламав холодні ґрати, Коли я їв свій кусень у теплі.
Багаторічний досвід польових досліджень допоміг Борисові Мозолевському визначити характерні ознаки для візуального розпізнання скіфських курганів без розкопок. Це дало змогу йому під час розвідок у 1984—1985 pp. та 1989 р. оглянути понад 60 курганів, висотою від 8 м та вище, виявити серед них 23 царських скіфських кургани.
Особливе місце в дослідженнях Б. Мозолевського посідають розкопки кургану Соболева Могила влітку 1991 р. У ньому знайшли багате поховання скіфського жерця, дівчинки і хлопчика. Похований можновладець мав масивну золоту гривну, браслети, футляр для лука і стріл, нагайку, меч, набір ритуального посуду — ріг, келих, кубок.
Окрім наукових праць, залишив у спадок значний поетичний доробок. Писати вірші почав ще з дитячих років. Свою першу збірку поезій видав 1963 року. У кінці 60-х років Б. Мозолевський створив книги поезій, в яких осмислена історія України та сучасність: «Червоне вітрило» (1976), «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить як вік» (1986), «Дорогою стріли» (1991). Він також є автором популярної книги про археологічні знахідки України «Скіфський степ»
Помер у 57 років від тяжкої хвороби у вересні 1993 року.   

Джерело тексту та фотографій  Бориса Мозолевського та пекторалі.