м. Відень. Церква Марія ам Гештаде.

Історія Марії ам Гештаде починається з IX століття. Розташовується вона на вулиці Сальваторгассе - між Віллінгерштрассе і Зальцгрісс - за триста метрів від Дунаю, природної краси Західної Європи.

 А як же, скажете ви, переклад назви церкви: «на березі»? Все правильно: церква як стояла на високому березі, так і знаходиться там же. Але ... на колишньому березі Дунаю. Тоді вона називалася капела, тобто невелика католицька будова, на зразок каплиці. Ось в неї і навідувалися дунайські рибалки і екіпажі суден, що проходили річкою.

Але річки, як і люди, схильні мігрувати. Мабуть, уже тоді в північній частині внутрішнього міста було тісно, ​​і один з повноводних рукавів Дунаю штучно «пересунули» в сторону - на триста метрів на схід. Цю частину великої ріки називають Дунауканал. Назву ж церкви не стали міняти. У 1394-1414 роках церква набула сучасного вигляду, хоча й трохи затиснута сучасними будівлями з боку входу.

Під час наполеонівських воєн церква використовувалася французами як стайні або склади. Потім вона знову була освячена.

Реліквії та пам'ятки церкви Марії ам Гештаде - безцінні. Зовні вона виглядає скромно. Стіни готичної архітектури ідеально гладкі, майже без прикрас.  Очевидно, такий був задум зодчих. Але пізніше архітектори звернулися до досвіду своїх попередників, які будували в Відні храми і собори. Тому вони покликали каменерізів, і ті в XV столітті «подарували» церкві дзвіницю дивовижної краси і тонкої професійної витонченості. Милуватися її красою краще вночі, коли підсвічування перетворює її в величезний мереживний ліхтар. Через її висоту майже в шість десятків метрів вежу видно здалеку.

 З архітектурних родзинок назвемо основні – портал собору з напіварками, скульптурами святих, статуями. Повна готика втілена у внутрішньому інтер'єрі, де переважають стрілоподібні склепіння і кольорові вітражі.

Джерело