Копенгаген. Пам’ятник Гансу Крістіану Андерсену

Ганс Крістіан Андерсен (дан. Hans Christian Andersen, 1805 - 1875) — данський  письменник, казкар, автор відомих у всьому світі казок «Непохитний олов'яний солдатик», «Гидке каченя», «Снігова королева», «Дюймовочка» та інших. Казки Андерсена перекладені більш ніж 150 мовами світу, вони стали основою для численних екранізацій, мультфільмів, театральних постановок, балетів тощо.
Ганс Крістіан Андерсен народився в Оденсе  на острові Фюн. Його батько був бідним шевцем, мати — прачкою. З дитинства майбутній письменник виявляв схильність до мріяння і письменництва, часто влаштовував імпровізовані домашні спектаклі. У 12 років Андерсена віддали в підмайстри на суконну фабрику, а потім на тютюнову.
Величезне враження на Андерсона справив випадковий виступ на сцені театру - для вистави був потрібний статист і Ганс Крістіан отримав безсловесну роль кучера. З цього моменту хлопчик вирішив, що театр — його покликання.
У 1819 році, Ганс Крістіан відправився у Копенгаген. Завдяки своїм опікунам та покровителям він вивчав літературу, мови, відвідував уроки у балетній школі намагався потрапити до театру. Після того, як один зі столичних акторів сказав, що з Андерсена актора не вийде, а інші колеги говорили, що вважають Андерсена поетом, Ганс Крістіан вирішив написати п'єсу в п'яти актах «Сонце ельфів» і написав листа королю, переконавши дати гроші на її видання. Книгу надрукували, але ніхто її не купував. Ганс Крістіан не втрачав надії і запропонував театру поставити виставу за його п'єсою. Йому відмовили «з огляду на повну відсутність досвіду в автора і автор узагалі безграмотний». Але довколішні з приязню ставилися до юнака, та поклопотали перед королем Данії Фредеріком VI, який дозволив йому вчитися в школі.
У 17 років він став другокласником, але до кінця життя так і писав з помилками. Бідував: ходив у лахмітті. Винаймав куточок у найбіднішому районі міста. Врешті-решт за публікацію в газеті «Арфа» він отримав свій перший літературний гонорар. Його творчі потуги привернули увагу директора столичного театру, який і вибив навчання в школі-гімназії. Учні в школі були на 6 років молодші за Андерсена. Він згодом згадував про роки навчання в школі як про найпохмурішу пору свого життя.
У 1826—1827 роках були опубліковані перші вірші Андерсена («Вечір», «Вмираюче дитя»), які отримали позитивний відгук критики.
У 1828 році Ганс Крістіан Андерсен вступив до Копенгагенського університету. Заняття в університеті він поєднував з діяльністю сценариста. Написаний ним водевіль, зацікавив режисерів і був поставлений в Королівському театрі. Тоді ж ним була написана й перша романтична проза. На отримані гонорари Ганс Андерсен вирушив до Німеччини, де познайомився з кількома цікавими людьми і написав чимало нарисів-творів під враженням від поїздки.
У 1833 році Ганс Крістіан зробив подарунок королю Фредеріку — це був цикл його віршів про Данію і отримав після цього від нього грошову допомогу, яку витратив повністю на подорож Європою. З тих пір він безперервно подорожував і був за кордоном 29 разів, а також близько десяти років прожив за межами Данії. Андерсен познайомився з багатьма письменниками і діячами мистецтв. У Парижі він познайомився з Генріхом Гейне, у Римі — зі знаменитим тоді скульптором Торвальдсеном. Далі вирушив до Флоренції, Неаполя, Венеції — і написав есе про Мікеланджело і Рафаеля. В Англії зав'язалася дружба із Чарльзом Діккенсом. У Франції Андерсен зблизивсяся з Віктором Гюго, познайомився з Оноре де Бальзаком і Олександром Дюма. На його вірші написали романси Шуман і Мендельсон.
У поїздках він черпав натхнення для своєї творчості, а володіючи даром імпровізації він переносив свої враження на папір. В Європі Андерсена оцінили раніше, ніж на батьківщині, в Німеччині та Англії його вважали великим майстром слова. Правда, вже в 1840 роки, Андерсен користувався заступництвом короля Крістіана VIII.
Ганс Крістіан Андерсен здійснив 29 великих подорожей по світу і вже в літах повернувся у рідне місто.
Ганс Крістіан Андерсен ніколи не був одружений і не мав дітей. Через це частина його життя, а саме особисте, обросло легендами та переказами. «Я заплатив за свої казки велику, непомірну ціну. Відмовився заради них від особистого щастя і проґавив той час, коли уява повинна була поступитися місцем дійсності», — писав він у спогадах.
Розквіт творчості Ганса Крістіана Андерсена припав на другу половину 1830-1840-х років; тоді було написано більшість казок, які пізніше принесли йому світову славу.
У 1867 році Ганс Крістіан Андерсен отримав чин статського радника. Він був також нагороджений орденами багатьох країн.
День похорону Ганса Крістіана Андерсена був оголошений національним днем жалоби в Данії, а на відспівуванні письменника була присутня королівська сім'я.
Перу Андерсена належать поеми, п'єси, нариси, романи, книги подорожніх нотаток, проте в літературі він залишився перш за все, як автор казок та історій, що склали 24 збірки, виданих в 1835—1872. Загалом, він написав: 212 казок, 28 саг, 6 романів, 6 «іншої прози», 51 п'єсу, 25 подорожніх книжок, 4 біографії, 6 автобіографічних публікацій, 42 статті, листи та інші речі, 7 сатирично-гумористичних оповідок, 8 поем, 1024 вірша и 37 брошур.

Джерело тексту та портрету Ганса Крістіана Андерсена 1869 р