Собор Пресвятої Марії Королеви Польщі у Варшаві

У 17 столітті ченцям- піаристам було надано королівський привілей на отримання ділянки на захід від Старого міста Варшави. Монахи заснували Collegium Nobilium , одну з найвизначніших шкіл епохи та попередницю Варшавського університету . У 1660 році вони також розпочали будівництво нової церкви, яка мала служити як для студентів, так і для їхніх вчителів, спроектована, ймовірно, Константіно Тенкалла, італійським архітектором, який діяв у Речі Посполитій у той час. 
Костел, який в основному фінансував польський король Ян Казимир , мав зайняти місце колишнього дерев’яного костелу. Однак після воєн зі Швецією, Московією та козаками економіка Польщі була в руїнах, а зречення короля означало кінець амбітного будівництва. Через це будівництво тривало до 1682 р. Внутрішні роботи тривали ще два десятиліття, і лише в 1701 р. Церкву нарешті освятив познанський єпископ Миколай Свєнціцький. 
У 1730 році костел було перебудовано за планами Юзефа Фонтани. 
Після невдалого Листопадового повстання проти Російської імперії у 1834 році церква була конфіскована російською владою та перетворена на православний храм Пресвятої Трійці. Релігія була елементом русифікації в Російській імперії. Церква була знову реконструйована, значну частину внутрішнього оформлення було знищено та замінено православними фресками. Крім того, великі, цибулинні куполи були додані до обох веж. В 1915 році, костел використовувався німецькою армією, яка дислокувалася у Варшаві, як склад. Після відновлення Польщею незалежності у 1918 році було прийнято рішення відновити костел у його колишньому вигляді. Між 1923 і 1927 роками церква була знову реконструйована, цього разу Оскаром Сосновським , який спирався на малюнки XVII століття. Після реконструкції святиню знову освятили як католицький храм, і він піднявся до гідності кафедрального собору , оскільки став резиденцією польового єпископа Війська Польського . 
Під час Варшавського повстання 1944 року собор був знищений. 
Після війни, між 1946 і 1960 роками, команда архітекторів під керівництвом Леона Марека Сузіна повернула церкві її колишню славу. Офіційний інститут польового єпископа Війська Польського було відновлено після того, як Польща відновила суверенітет. Згодом костел повернув собі статус собору, став резиденцією Військового ординаріату Польщі , одного з трьох нинішніх соборів у Варшаві.
Нині собор є центральним костелом Війська Польського, тут відбуваються всі великі релігійні свята, пов’язані з польськими збройними силами. Передній фасад відзначений великим тимпаном , загостреним скульптурою, що зображує Пресвяту Марію, і двома вежами. Обабіч головного входу є кілька кам’яних плит, що вшановують пам’ять про видатні польські військові частини минулого, а також якір і гвинт , що символізують два види польських збройних сил. 

Джерело текста та картини костела: 17 ст. та переробки на православну церкву