м. Рига. Будівля міністерства закордонних справ Латвії.

У 1910 року Ризьке іпотечне товариство (засновано 1868 року) звернулося із запитом у Думу про будівництво банку та житлового будинку в одному комплексі.

Було оголошено конкурс на найкращий проект будівлі Ризького іпотечного товариства, який організувало Ризьке товариство архітекторів за правилами, розробленими архітектором Іпотечного товариства Карлісом Емкесом. 1 грудня 1911 було представлено 19 проектів, 1 місце посів латиш Євген Лаубе. Однак остаточний проект варіанта будівлі був доручений Августусу Віту (лауреату 3-го місця), який взяв за основу проект Е. Лаубе, поєднавши його частково зі своїм власним проектом: проектування банківських приміщень на першому поверсі, шести- та десятикімнатні квартири на другому, третьому та четвертому поверхах.

17 березня 1912 року розпочалися будівельні роботи, 22 вересня було закладено перший камінь у фундамент, в який було вкладено свинцеву скриньку з набором срібних монет, місцевими газетами та документом про закладання фундаменту. 8 лютого 1914 року відбулося освячення нового будинку.

З 1919 року будівлю послідовно займали Тимчасовий уряд Латвійської республіки, Кабінет Міністрів, Міністерство закордонних справ, Державна канцелярія, Міністерство внутрішніх справ. До середини 1930-х років у цокольному поверху продовжував працювати банк. З 1940 року – ЦК компартії Латвії, з 1941 – командування вермахта «Остланд» і комендатура Риги, у 1944-1974 – знов ЦК компартії Латвії, потім Рижська міська рада та її виконавчий комітет, з 1990 – Ризька дума. Зараз тут розміщене Міністерство закордонних справ Латвії.

Це єдина будівля в Ризі, побудована в стилі неокласицизму на початку 20-го століття, в архітектурі якої найточніше відтворені форми чистого класицизму (іонічні колони, шорсткі кам'яні поверхні в основі будівлі і т.ін.). Під фронтоном будівлі на граніті було висічено слова «Concordia parvae res crescunt» (лат. — малі речі (країни) процвітають у злагоді), видалені під час радянської окупації.

Будівля спроектована та побудована для потреб банку. Просторе фойє було операційною кімнатою банку. На верхніх поверхах розташовувалися шести- та десятикімнатні квартири для державних службовців.

Інтер'єри окремих кімнат у 1920-ті роки оформлялися за ескізами піонера латиського ар-деко Юлія Мадернієкса – орнаментальними конструктивними малюнками. Суспільство їх не визнало. Художник запропонував інтенсивні ритмічні кольори (рожевий, фіолетовий, зелений, чорний, білий, золотий та срібний) та щільність орнаментів у кольорах стін та стель, якщо не перебільшену, то сильно активну. За час, коли у будівлі працював ЦК Комуністичної партії Латвії, через косметичний ремонт початкове оздоблення приміщень поступово руйнувалося.

У будівництві будівлі брали участь місцеві та іноземні компанії. Зовнішні сходи виготовлені з фінського західного граніту, стіни фойє будівлі оздоблені мармуром з Гамбурга, дах покритий англійським сланцем, а жалюзі куплені в Мюнхені. Стіни кімнат обшиті дерев'яними панелями, у будівлі встановлені вітражі. Основні декоративно-пластичні роботи з обробки фасаду та внутрішніх приміщень будинку виконувала скульптурно-камнеобробна компанія Августа Фольца (німецький скульптор, який працював у Ризі з 1875 року), а також парадні сходи та колони з піщаника. Інтер'єр банку було створено та оформлено берлінською компанією Emil Heinicke. Пам’ятка архітектури.

Джерело