м. Болонья. Палаццо Пеполі.

Перше ядро ​​будівлі було побудовано в 1344 році Таддео Пеполі, об'єднавши кілька сімейних володінь, куплених на Страда Кастільйоні його батьком Ромео. Таддео спочатку зробив його строгим будинком, захищеним ровом і розвідними мостами, з величним будинком усередині, з благородним двором, мальовничими сходами, приймальною залою, багатим і розкішним ліпним декором. Під зубчастим карнизом досі намальована смуга чорних та білих квадратів, розташованих у шаховому порядку, як на гербі Пеполі.

В 1360 році Святий Престол конфіскував будинок, віддавши його Апостольській палаті, яка зробила його резиденцією Григоріанського коледжу. Починаючи з 1474 року будинок повернувся до рук сім'ї Пеполі, яка століттями збільшувала його. Останнє крило було збудовано у 1723 році.

У 1887 році Фердинандо Пеполі, останній член сім'ї чоловічої статі, продав основну частину будівлі графу Трапані Агостіно Пеполі із сицилійської гілки сім'ї. Після його смерті, яка сталася 23 березня 1910 року, муніципалітет Болоньї, згідно з заповідальним розпорядженням, отримав у спадок частину будівлі на вулиці Кастільйоні під номерами 6, 8, 10 з усім, що в ньому знаходилося, включаючи колекцію предметів мистецтва на першому поверсі, за умови, що муніципалітет відкриє його для публіки для створення музею Пеполі.

З іншого боку, муніципалітет у 1913 році передав бібліотеку Пеполі муніципальній бібліотеці, а наступного року продав будинок місцевій касі ді Ріспарміо, яка придбала частини, що залишилися, у інших приватних осіб. У 1930-х роках інженери Гвідо Цукіні і Джузеппе Сагуаті провели реставраційні роботи, про що свідчить меморіальна дошка на стіні палацу.

Придбаний у 2003 році у власність фонду Cassa di Risparmio у Болоньї, з січня 2012 року він є резиденцією Музею історії Болоньї з реставрацією та музеографічним макетом архітектора Маріо Белліні.

Джерело