м. Болонья. Церква Санта-Марія Ассунта.

Щоб отримати відомості про парафіяльну церкву, присвячену Санта-Марія-Ассунта, необхідно звернутися до документа, датованого 1295 роком; подальшу згадку про цю церкву можна знайти у заповідальній спадщині 1301 року.

Право призначати парафіяльного священика спочатку належало жителям міста, але в пізньому середньовіччі цей привілей перейшов до знатного роду Гізільєрі. У 1462 році Карло Гізільєрі встановив, що заступництво парафіяльної церкви Борго-Панігале буде поділено з оліветанськими ченцями Сан-Мікеле-ін-Боско, але це право повністю повернулося наприкінці сімнадцятого століття до вищезгаданої сім'ї. Зі звіту пастирського відвідування від 18 вересня 1600 р. ми дізнаємося, що парафіяльна церква Борго Панігале була на чолі форанії, в яку входили шість інших парафій, а саме парафії Казалеккьо - Сан-Мартіно, Черетоло, Медола, Равоне, Валь-ді-П'єтра та Віола.

Нова парафіяльна церква була започаткована в 1639 році завдяки участі Альфонсо Палеотті і протоієрея Дона Рота і за проектом Франческо Мартіні і завершена тільки в 1696 році. 12 квітня 1640 р. парафія Віола була об'єднана з приходом Борго Панігале тільки для того, щоб бути об'єднаною з приходом Берталії в 1643 р., але цей другий варіант був скасований в 1644 р. В 1667 була побудована дзвіниця.

Парафіяльна церква була прикрашена між 1803 і 1837 роками завдяки тодішньому парафіяльному священику Лодовіко Амброджі та реконструйована у 1959 році.

Цінні твори, що збереглися всередині церкви з одним нефом, - це купіль для хрещення, розташована в третій каплиці зліва, орган, статуя Святого Антонія сімнадцятого століття, створена болонцем Камілло Мацца, картина Вінченцо Спізанеллі із зображенням Мадонни Розарію з немовлям і ангелами, що спочатку зберігалася в церкві Сан-Вітале-ді-Рено, картина 1640 року «Святе сімейство та ангели» фламандця Мікеле Десублео, як повідомляється на меморіальній дошці, поміщеній в інтерєрі каплиці, що також підтверджує її датування і запрестольний образ роботи Сан-Вінченцо Феррері із зображенням святого в поясному портреті роботи болонського жителя Якопо Алессандро Кальві.

Джерело